Поруч зі столичним торговельним центром «Аладдін» –  благодійна громадська організація «Фонд суспільної допомоги». Щодня тут збираються небайдужі люди, чия праця наближає перемогу. Фонд засновано волонтером Андрієм Каменським ще навесні 2022 року.

Ольга  Набок  керує спільнотою «Незламні», своєрідною філією фонду.  Її команда з 25-ти осіб спершу самотужки плела маскувальні сітки під дахом однієї зі столичних шкіл. Довідавшись про «Фонд суспільної допомоги», звернулися до пана Андрія з проханням узяти їх під крило організації. Тепер у «Незламних» уже 70 відданих волонтерів, які працюють виключно на безоплатній основі. Ще й відзначаються неабиякою ініціативністю і креативністю.

Для прикладу, організовують виїзні майстер-класи: просто на вулиці групами беруться плести маскувальні сітки. Таким чином долучають до вкрай важливої справи зацікавлених перехожих, ділячись із ними технологічними прийомами «плетільниць». Буває, що «незламних» запрошують із майстер-класами організатори мистецьких чи громадських заходів. Плетіння маскувальних сіток – лише частина справ спільноти. У її активі реалізація проєкту «Берегиня України»: фонд розробив макети, щоб відтворити на календарях обличчя волонтерок, які захищають нашу країну. Активістки спільноти беруть участь у розробці проєкту монумента, присвяченого волонтерам: він має постати у київському парку «Прибережний». А ще готують подарунки для військових та волонтерів.

Має фонд серед своїх набутків і власний рекорд України: волонтери створили найбільшу плетену мапу країни – виклали її зі своїх маскувальних сіток.

Ця продукція у фонді на особливому рахунку. За словами Ольги Набок, надають її лише за офіційним  запитом військових частин. А таких на забезпечені фонду – близько двохсот. Усяких посередників волонтери не визнають. «Це наше золоте правило, воно запобігає таким моментам, як перепродаж сіток», – пояснила керівниця філії.

Майстри з фонду ще й освоїли виготовлення «химер» – маскувальних костюмів, вкрай необхідних військовикам. Це виробництво вдалося масштабувати завдяки співпраці з вінницькою локацією: кияни розробляють викрійки, передають матеріали, а вінницькі майстри виплітають вироби, які потім повертаються до столиці і звідси – на фронт.

Спілкуючись з волонтерами, переконуєшся: вони свідомі того, яку велику справу роблять. І пишаються плодами своїх рук. Більшість працівників допомагають військовим з перших днів повномасштабного вторгнення. Спільнота «Незламних» багата істинними самородками. Для прикладу – Любов Задорожна: її поетичним словом підписують прапори для військових. На запитання, що надихає її писати відповідає віршем:

Це дивне відчуття: душа на злеті,

Напнуться нерви, ніби тятива,

Сплетіння дум в азартному букеті,

 І наче діти штовхають слова.

Звідкіль беруться ці напевні фрази,

З бажанням їх прикрасити в вінок?

Надалі праця, пошук і щоразу –

 Лише натхнення і думок танок.

У цій благодійній волонтерській родині «незламних», знайшли підтримку і справу до душі люди з інших міст та селищ, які вимушено покинули свої домівки. Пані Антоніна виїхала із  окупованої ворогом території Запорізької області – не хотіла брати російський паспорт. Про фонд дізналася від своєї знайомої, працює тут з літа 2023 року. Шанована спільнотою.

Історія філії «Незламні» — це доказ того, що велика перемога складається з маленьких, але щоденних кроків звичайних людей. Волонтерство надихає, гуртує і лікує. Гоїть душевні рани, дарує сенс у найтемніші часи, єднає незнайомців у міцну  родину. Поки стоять наші Оборонці, наші Берегині, поки плетуться сітки й мережаться вірші на наших стягах – ми незламні, Україна непереможна.