Не всім відомо, але щонеділі у Києві та інших великих містах України на підтримку військовополонених та зниклих безвісті, зокрема, бійців Маріупольського Читати далі…
Січень 19, 2023Маргарита ШИНКАРЕНКО, студентка I курсу факультету журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Темного лютневого ранку минулого року холодна рука війни назавжди залишила відбиток у серцях українців. Біль, боротьба та незламність – це те, що відтоді стало нашим єством. У доблесті та жертовності ратних буднів, у пеклі нашої самовідданої оборони не полишає бойового строю український кінематограф. Об’єктиви камер вихоплюють і фіксують історію всенародної боротьби і звитяги, викривають злочини рашистів, прицільно разять у світовому медіапросторі брехливу пропаганду окупанта.
«Вокзал надії»
Надійна рука допомоги у трагічний час
Від початку повномасштабного нападу росії на Україну десятки європейських вокзалів заполонили українські втікачі від жахіть війни. Гнані єдиним прагненням врятувати життя – своїх рідних, своїх дітей…
Продюсерки Алла Липовецька та Марина Квасова створили документальний фільм про європейських волонтерів, небайдужих до горя «чужої» війни. Тих, хто тепло зустрічали українців на вокзалі «Berlin Hauptbahnhof».
– Ще 23 лютого сучасний та модерновий вокзал Берліна жив своїм буденним життям: потяги та валізи, сосиски та шаурма, зустрічі та прощання, обійми та передчуття нових пригод, а вже за кілька днів він перетворився на один з найбільших у Європі волонтерських хабів, – розповідає креативний продюсер фільму Валерій Корсунський. – Разом з першими потягами, які привезли наляканих, розгублених, втомлених українців, на цей вокзал почали приходити звичайні берлінці: пропонували безкоштовне житло, їжу та будь-яку можливу підтримку. Все це було за велінням серця, бо вчинити інакше вони просто не могли. Людей ніхто не примушував, а вони нічого не чекали у відповідь. І тоді ми подумали, що це не має залишитися непоміченим. Виникла ідея одним з героїв фільму зробити і сам вокзал — місце, де перетнулися долі волонтерів та українських біженців.
Стрічка наповнена проникливими життєвими історіями людей. І відтворює погляд на українську трагедію з Європи – думками представників народу, який і досі несе на собі тягар жахливих наслідків маніакального бажання свого фюрера гарбати і підкоряти чужі території. Фільм проводить дивовижну паралель між минулим та теперішнім: одна з героїнь розповіла, що вже бувала у Німеччині – 1943 року її дитиною силоміць вивезли сюди в товарному вагоні. Тоді це був потяг смерті, а тепер поїздка до Берліна стала спасінням…
«Маріуполь. Невтрачена надія»
Незагойна рана України
Від початку повномасштабного вторгнення маріупольська журналістка Надія Сухорукова щодня записувала на своїй сторінці у Facebook власні відчуття та спостереження. Згодом вони перетворилися на хроніку «Блокадного щоденника», із закарбованими у словах фактами геноциду росії проти мирних мешканців України.
За матеріалами цього денника Об’єднання українських продюсерів створило документальну кінострічку.
За словами продюсера Володимира Бородянського, фільм «наводить різкість на кордоні добра і зла».
– Він про життя простих людей у місті, яке знищує війна. Тут є диво народження під бомбами. Є побутовість очікування гіршого у підвалі філармонії. Є шок від розуміння масштабів варварства, біль втрати та пошук сил, щоб жити далі. А головне, у ньому є міць протистояти обставинам, які, здавалося б, повинні зруйнувати вщент.
П’ять маріупольців – герої стрічки – діляться пережитим у перші місяці війни. Фільм, наче поденний літопис, озвучено рядками зі щоденника Надії Сухорукової.
«Втрачений дім»
Лелеки повертаються до зруйнованих домівок…
Пекуче полум’я війни забирає, нищить все, випалює навіть згадку. З руїн домівок українців вивітрюються щасливі спогади, що зажили в їхніх стінах.
Фільм оповідає історії людей, чиє житло знищив ворога. Мешканці Бородянки, Бучі, Ірпеня, Макарова, Андріївки, Бабинців, Пилиповичів, Дмитрівки, Фастова згадують втрачене. Дехто – на румовиську своїх домівок, обійсть.
Стрічку знято одразу після визволення Київської області та споряджено англійськими і польськими субтитрами.
«Щоденник вцілілої»
Жахлива реальність, занотована на паперових сторінках
Їх силоміць тримали у місцевій школі протягом місяця з початку лютневого вторгнення. Повітря та їжі бракувало, гігієнічних умов – жодних…
«Щоденник вцілілої» – про те, як російські військові перетворили жителів чернігівського села Ягідне на «живий щит», замкнувши їх усіх в одному приміщенні. Якби не щоденні записи тодішніх подій у домашній зошит однієї з потерпілих Ольги Меняйло, світ, мабуть, і не довідався такі подробиці про жорстокість та цинічність «русского міра». Стрічка містить болючі зізнання людей, яким випало пережити знущання ворогів. Завдяки журналістам-розслідувачам український і зарубіжний глядач почує імена воєнних злочинців, назви їхніх військових підрозділів. Фільм теж споряджено англійськими субтитрами.
«Йди за мною»
Поїздка у пекло, що мало не забрала життя
Документальний фільм Любомира Левицького розкриває надзвичайну історію рятувальної операції цивільних з лабетів агресора завдяки бойовим дронам ЗСУ. Майстерна робота знімальної групи привертає увагу глядача до героїчного подвигу бійців 93-ї бригади «Холодний яр».
Під час активних бойових дій під Ізюмом дорогою до рідних Валерія Пономарьова та Андрій Богомаз потрапляють під страшенний обстріл ворожої артилерії. Їхній рух блокують постійною стріляниною, а чоловіка уражає уламками снарядів. Єдиною надією на порятунок для розгубленої Валерії став дрон, до якого прикріплено напис «йди за мною».
У кінострічці присутні кадри, зняті військовими упродовж цієї операції, а в інтерв’ю свідки та потерпілі, діляться драматичними подробицями цієї історії. Фільм – з українськими та англійськими субтитрами.
* * *
Документальна кінотека про нинішню війну поповнюється новими фільмами. Кожен кадр, кожне свідчення, кожне влучне слово працюють на перемогу нескореної української нації.
Важко уявити людину без акаунту в соціальних мережах. Всемережжя стало невід’ємною частиною нашого життя, надає можливість спілкуватися з рідними та друзями,
Марія Мінєєва не здалася після першої невдачі зі вступом до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Мрія
В одному зі столичних торговельно-розважальних центрів зібралися шанувальники автосфери. На своє «професійне свято» – третій фестиваль автомобільної культури «KYIV CAR FEST
Спортивна студія «Prostirby Davydenko» зібрала 30 жінок на благодійне тренування зі стретчингу. Подію організували, щоб зібрати кошти на придбання дрона для
Яскравий мерч, святкові декорації і сотні слів подяки – так відзначилася книгарня «Сенс» на цьогорічному міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал». Організатори вирішили
Наш світ формує відсутність ґендерних даних, залишаючи жінок в тіні, стверджує британська письменниця, журналістка та активістка-феміністка Керолайн Кріадо Перес у книжці
Документальний фільм від Netflix «Таємниці теракотових воїнів» розкриває захопливу історію однієї з найбільших археологічних знахідок – теракотових воїнів та могилу першого
Є в Україні маловивчена місцина, яку часто називають «українською Амазонією». Дослідити її важко, бо нелегко до неї доступитися. Неповторна краса безлюдного
Власник соцмережі «X» мільярдер Ілон Маск незадоволений рекламодавцями, які відмовляються використовувати його платформу. На конференції «DealBook Summit», відповідаючи на запитання про
Залишити відповідь