Кіно – це дзеркало буденності. У ньому мовби з бічного ракурсу відбивається світ, в якому перебуваємо, який є нашою сутністю.
Іноді воно рятує від нудьги й розважає, а іноді розповідає історії, сповнені болю та відчаю, змушує відчувати багатогранний спектр емоцій.
Воно неочікуване, красиве, сповнене щирості та чесності – українське кіно, від якого по шкірі мурашки…

«Чорний Ворон».
Історична драма за романом Василя Шкляра

Українці завжди готові до виру несамовитої боротьби за свободу. Бажання сусідів створити й утримувати імперію не здатне здолати опір холодноярських повстанців. Головний герой фільму, отаман на прізвисько Чорний Ворон, доводить: навіть до зубів озброєним загарбникам ніколи не поставити на коліна, не здолати український народ.

Красива й стримана картинка додає напруженості та емоційності фільму, а костюми, грим та декорації повністю занурюють в атмосферу ХХ століття.

«Стоп-Земля».
Підліткова драма про реальне життя

https://www.youtube.com/watch?v=PpSlnMeVGZU.

Режисерка фільму Катерина Горностай назвала його «дуже розмовним кіно». У ньому не почуєте літературної української. Воно про життя. Автори фільму звернулися до проблем закоханості й першого сексу, війни, самотності, стосунків з батьками. Акторами стали українські школярі, які імпровізували, говорили живою мовою, залишаючись у кадрі собою.

Тому і з’явилися на екрані живі люди, котрі, долаючи страх, навчаються говорити про почуття. Вони сміливі й сильні, але водночас слабкі й беззахисні. Вони – звичайні підлітки.

«Заборонений».
Біографічна драма про найвідомішого дисидента в українській літературі

Василь Стус не вважав себе поетом, радше «людиною, яка пише вірші». Стрічка, приурочена до Дня його пам’яті, – оповідь про три етапи життя: розгортання дисидентського руху в Києві, суд 1980 року й перебування в пермському таборі особливого режиму. Відтворено й історичну акцію протесту в кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків». Кінематографічний Стус – це радше образний портрет усіх політв’язнів.

Кіно емоційно складне. Спонукає до роздумів. Формат, у якому представлено картину, нагадує відтворення архівних документів або родинного фотоальбому.

«Крути 1918».
Історичний фільм-екшн про незламність української молоді

Ще одна історична стрічка, варта уваги. Основою сюжету стали реальні події – бій під Крутами в 1918 році. Доля змусила київських юнаків протистояти московському злу, дивлячись йому прямо у вічі. Більшовицький переворот у Петрограді сприяв поширенню на території тогочасної Української Народної Республіки влади червоних терористів. Попри знесилення війною та стражданнями, українська молодь безстрашно чинила спротив супротивникам.

Фільм змушує прожити різні емоції, тримає напругу до кінця. Чого варта лише сцена розстрілу, коли хлопці зустрічали смерть, співаючи гімн України…

«Погані дороги».
Драма з п’яти новел про життєві шляхи мешканців та військових Донбасу

Стрічка оповідає справжні історії людей, відображені у власному сценарії режисеркою картини Наталією Ворожбит. За її словами, фільм є «жіночим поглядом на російсько-українську війну». Це відверте кіно. Страшне, а для когось і жорстоке. Проте воно чесне, бо про війну неможливо говорити мовою милосердя.

Здебільшого картина російськомовна. В одній з новел навіть присутній російський військовий. Йому належать одкровення, які сповна характеризують російський народ, ментальність орди: «Я у всесвітньому розшуку за економічні злочини [вбивства українців]. А тут, на батьківщині, – я герой. Моїй мамці повістку дадуть – ваш син убив тридцять ворогів загальною вагою в дві тисячі кілограм… Мама радіє, їй диплом дадуть, бабло. Попросять ще понароджувати таких синів».

* * *

Століттями росія придушувала розвиток української культури. Дісталося свого часу і вітчизняному кінематографу. Нині державно утверджуємо нашу національну ідентичність, духовність. А отже маємо творити, дивитися власне кіно, назавжди розпрощавшись із чужим та ворожим російським кінематографічним і медійним простором. Наше мистецьке поле – благодатне для талантів. І родюче на справжніх героїв.