Учасники VI наукової конференції «Національна розмова: розвиток медіаграмотності в Україні» подискутували про те, як найпопулярніші телеканали впливають на громадську думку. І, зокрема, чи можуть вони, ці канали, спонукати глядача критично мислити.

За словами Наталії Лігачової, голови ГО «Детектор Медіа», люди вже не сприймають негативний телеконтент, втомилися від прикладів зневіри, політичних боїв, якими переповнений вітчизняний ефір. Про це свідчать і результати недавнього опитування глядачів, проведеного її організацією. Як наголосила пані Лігачова, глядач хоче предметних порад як жити-виживати у нинішній скруті, воліє бачити історії успіху людей саме зі свого регіону – реальний досвід, як земляки, переборюючи труднощі, досягають поставленої мети. Моніторинг виявив також певний запит на пізнавальний контент, якого бракує українською мовою. Експерт вважає це серйозною проблемою, бо люди шукають те, що їх цікавить, на російських ресурсах. Отже, каналам слід більше зважати на запити аудиторії.

На думку голови наглядової ради НСТУ Тетяни Лебедєвої,  суспільне мовлення у країнах Заходу близьке до еталонного: там дотримуються всіх стандартів мовлення та цікавими формами пропагують медіаграмотність.

– На жаль, наше Суспільне телебачення все ще в стадії перебудови, – констатувала пані Тетяна. – Медіаграмотність в ціннісному сенсі має стати основним принципом роботи журналістів. Працювати так, щоб не виникало сумнівів у достовірності інформації.

Менеджерка медіаосвітніх програм Академії української преси Оксана Волошенюк  нагадала, що біля витоків медіаосвіти стояли три суспільні групи: митці, медіапсихологи та медійні громадські організації. І наголосила: нині медіаіндустрія не є рушієм медіаграмотності, тому що не встигає за новими цінностями, які захоплюють світ.

Голова правління ГО «Донецький інститут інформації», Олексій Мацука, зауважив: є попит на медіаспікерів, але головне у тому, чи мають вони і ті, що виробляють контент, навички з медіаосвіти. Чи взагалі усвідомлюють, який контент подають? Він наголосив на таких проблемах сьогочасних медіа, як «мова ворожнечі», табуювання певних тем, навішування ярликів на певні соціальні групи та перекручування інформації, зокрема, і про окуповані території. Експерт вважає, що самій державі все ще бракує сил, щоб уповні осягнути сутність медіаосвіти, що критичне мислення має заохочуватися, а слоганом медіаосвітнього руху повинен стати лозунг ОБСЄ: «Факт має значення».

Запитання із залу лише підтвердили дискурс розмови: медіа самовдосконалюватимуться та допоможуть державі впровадити медіаосвіту на належному рівні.