Після виходу на екран фільму «Тіні незабутих предків» Любомир Левицький став відомий далеко за межами України. Після чого режисер взявся знімати український бокбастер «СелфіПаті».

Якби не титри і не український прапор на будинкові в передмісті, де відбуваються основні події «СелфіПаті», то можна було би подумати, що це чергова американська молодіжна комедія на кшталт «Похмілля у Вегасі».

Здається, що режисер Любомир Левицький і автор сценарію Сергій Касторних не дуже мудрували над створенням фільму. Те, що американські фільми стали прототипом українського блокбастера, видають імена героїв: Роберт Качмарек, Макс Абрамович, Марк. Кожен з них – такий собі типовий персонаж з хлопчачого колективу: ботан, або як він сам себе називає «задрот», мажор, мачо і хлопчина-тихоня. Сюжет «СелфіПаті» – це суміш вже існуючих комедій: шум-гам, секс, купа алкоголю і повна амнезія після тусовки. І звичайно – кульмінації: після дикої тусовки хлопці приходять до тями у відділку поліції, де їх підозрюють у вбивстві карлика. Всі події фільму – це як хлопці пригадують: а що ж відбулося насправді? Згадати їм доводиться багато: танці на жердині, крадіжку алкоголю, пожежу, масову бійку, крутих дівчат. Але всі ці події не пов’язані між собою, одна замінює іншу. Навіщо, коли? Не зрозуміло. Особливої послідовності немає, після чергового удару слідчого кулаком по столу – свято, а разом з ним і продовження фільму. Кінострічку перенасичено спецефектами, які зовсім не зв’язують докупи нитку сюжету. Додайте ще постійну клубну музику, яка ані на хвилину не припиняється, і ти вже фактично переглянув фільм.

Чи не головний мінус стрічки і в тому, що знімалися маловідомі актори, до того ж, таке відчуття, начебто звукова доріжка накладалась окремо і персонажів уже згодом дублювали у студії інші актори.

Напевно, більше задоволення від фільму отримала група молоді, котра знімалася в масовці: накупалися, наобнімалися, націлувалися… Що ж до нас, глядачів, то це місиво зі стереотипних ситуацій мало кого порадує. Ще зрозумів би, якби це була пародія на такі стрічки. Але ж ні! І тому остаточний вердикт: не смішно.