На «Кабаре» у столичному Молодому театрі вже йдеш з очікуваннями. Квитки, попри високу ціну, розлітаються миттєво, а сам мюзикл став театральною сенсацією, зокрема й у TikTok. У якийсь момент навіть ловиш себе на думці: а раптом це просто хайп?

Але ці сумніви розвіюються ще до початку вистави. Дійство стартує не зі сцени: актори разом із музикантами проходять через зал і коридори, співають, жартують, створюють відчуття свята, в яке тебе буквально затягують. Це не початок вистави – це вже вистава, просто глядач ще не встиг цього усвідомити. Харизма у кожному акторському русі й погляді. Каст підібрано настільки точно, що не виникає жодного сумніву: саме ті люди народжені для цих ролей.

Музика варта окремого вдячного слова. Живий оркестр під керівництвом Дмитра Саратського – це не про звичний супровід. Він повноцінне і повносиле явище сценічної історії. Кожна пісня звучить влучно, кожна музична картинка вияскравлює емоцію. Костюми, ще одна важлива деталь вистави, працюють на атмосферу, акцентують настрій сцени і характер персонажів. Разом із хореографією від Freedom Ballet. Усе діє як дуже точний, продуманий до деталей механізм.

Три години – як одна мить. І коли все закінчується, з’являється цілком зрозуміле відчуття: хочеться ще.

«Кабаре» – ліцензійна версія відомого бродвейського мюзиклу Джона Кандера та Фреда Ебба, створеного за мотивами творів Крістофера Ішервуда. Події Берліна 1930-х: суспільство намагається жити звичайним життям, не помічаючи, як поруч формується тоталітаризм. Цей історичний контекст пробирає найбільше. Він про вибір: мовчати чи діяти, тікати чи залишатися, ігнорувати чи бачити. Режисерка Олена Коляденко не приховує, що вистава «про нас із вами та обставини, у яких доводиться робити вибір». Тому й зал активний, бо відчуває свою причетність: глядачі активно реагують на музику, жарти, «прочитують» підтексти.

Критики неодноразово відзначали, що українська версія «Кабаре» тепер особливо актуальна. Історія Берліна розкриває глядацькі очі на знайомі речі. Які болять, – страх, заперечення, втому, небажання змін.

Оригінальний мюзикл «Cabaret» – світова класика, яка не сходить зі сцен Бродвею та Вест-Енду. Українську версію у постановці Молодого театру створено цілком легально – з офіційного дозволу правовласників із Великої Британії та США. Вона давно вийшла за межі локального інтересу. У соцмережах її обговорює не лише рідний глядач. Європейські фанати мюзиклу активно стежать за постановкою, створюють фан-відео і навіть малюють акторів. Особливо – Іллю Чопорова, який для багатьох став справжнім відкриттям.

Після вистави мій друг, який добре знає європейський театр, бачив різні постановки за кордоном, запевнив: українська версія нічим не поступається європейським версіям, ба більше – наша, мовляв, «емоційно сильніша».

«А Ілля Чопоров – взагалі окрема історія. Від нього неможливо відірвати погляд. Він постійно тримає зал – і ти навіть не розумієш, як це працює».

І це правда. Відчуття що всі учасники вистави – і актори, і музиканти – викладаються на максимумі.

І коли спадає завіса, залишається відчуття емоційного наповнення: це було варте кожної хвилини, «прожитої» у залі. І кожної гривні за придбаний квиток.