Нафтопровід «Дружба» знову в центрі обговорень.

За словами Президента України Володимира Зеленського, після російського удару наші фахівці відремонтували пошкоджену інфраструктуру нафтогону, і тепер система стала до ладу. Але таке рішення спричинило політичну дискусію. Хтось називає відновлення транзиту російської нафти опосередкованою підтримкою економіки країни-агресора. Інша позиція полягає в тому, що Україна зробила прагматичний крок, який дозволив зберегти підтримку Європейського Союзу та отримати критично важливі фінансові ресурси.

Трохи історії питання. Наприкінці січня 2026 року «Дружба» зазнала значних пошкоджень унаслідок російської атаки на енергетичну інфраструктуру України. Це підтверджували, зокрема, супутникові знімки та дані про пожежу на об’єкті. Транзит нафти до Угорщини та Словаччини вимушено призупинили, втім, уряди згаданих країн тоді густо забарвили цю ситуацію політикою. Поставили під сумнів причини зупинки постачання і звинуватили Київ у навмисному припиненні транзиту. Українська сторона натомість наголошувала: йдеться про наслідки російського удару та технічну неспроможність «Дружби» транспортувати нафту до завершення ремонтних робіт.

Окремим виміром ситуації стала фінансова допомога Україні з боку Європейського Союзу –  пакет підтримки обсягом близько 90 мільярдів євро, розрахований на 2026–2027 роки для покриття значної частини потреб державного бюджету (від фінансування оборонних витрат до забезпечення базових соціальних витрат). Погодження цього траншу тривалий час блокувалося. Угорщина користувалася своїм правом вето на рішення Євросоюзу, вимагаючи від України забезпечити безперебійну роботу нафтогону. Для угорців цей маршрут залишається ключовим джерелом постачання нафти.

Євросоюз певний час не міг знайти альтернативу. Попри очікування Києва, у Брюсселі фактично не існувало реального «плану Б», який дозволив би надати Україні фінансування в обхід Угорщини. Обговорення варіантів, звісно, велося, однак жоден із них не був юридично життєздатним. ЄС намагався впливати на ситуацію через переговори: пропонували Україні експертів для оцінки пошкоджень «Дружби», технічну та фінансову допомогу для її ремонту. Сама ситуація диктувала потребу відновити нафтопровід – як необхідний елемент політичного компромісу. Для України ж вона стала точкою перетину одразу кількох складних питань: фінансової стійкості, міжнародної політики та суспільної дискусії всередині країни.

Як учасниця європейської енергетичної системи наша країна змушена враховувати інтереси партнерів, зокрема тих, які досі залежать від постачання нафти «Дружбою». З іншого боку, виділені ЄС близько 90 мільярдів євро життєво необхідні для функціонування нашої держави в умовах війни. Це фінансування армії, соціальних виплат, підтримка економічної стабільності… А тому питання нафтопроводу «Дружба» фактично стало частиною ширшого компромісу.

Роль України тут не обмежується лише забезпеченням транзиту. Контроль над транснаціональною нафтотранспортною артерією дає їй можливість упливу на переговорні процеси в Європі. Це означає, що Україна виступає не лише як отримувач допомоги, а як активний учасник політичних рішень, що формуються на рівні ЄС.