У Києві легко загубитися серед шумних вулиць, кав’ярень і постійного руху. Але є тут і простір, в якому час ніби сповільнюється. До «Victoria Museum» заходиш «просто подивитися», а виходиш з відчуттям, що побував в іншій епосі.

Потрапила туди у вихідний разом із подругою. І перше, що здивувало, – безлюддя. Кілька відвідувачів на весь музей. Для такої багатої експозиції – образливо мала увага.

Його заснувала Вікторія Лисенко у 2017 році. Перший в Україні приватний музейний простір, присвячений міській європейській моді ХІХ – початку ХХ століття, створено так, щоб його відвідувачі рухалися крізь час. Спершу – легкість і витонченість «Belle Époque». Затим – складні силуети кінця ХІХ століття з корсетами і турнюрами. А ще глибше – початок ХІХ століття з кринолінами і строгими формами. Мимоволі губишся у думці: це суспільство змінювало моду чи навпаки?

Деякі експозиційні «дрібниці» привертають більшу увагу, ніж навіть розкішне вбрання: віяла, рукавички, аксесуари…  І старі фотографії. Скрип підлоги й тиша підсилюють відчуття присутності в іншому часі. Експонати тут зі своєю історією. Наприклад, весільна сукня американки Марти Йокум початку ХХ століття, а поряд –  світлина з того весілля. А ось сукня модного дому «House of Worth», одного з перших у світі. Він задавав тон європейській моді задовго до того, як вона стала індустрією в сучасному розумінні.

Треба побувати серед цієї музейної краси, щоб переконатися: наш тогочасний «фешн» не стояв осторонь Європи. Київ, Львів, Одеса жили в тих самих культурних і модних процесах, що й Париж чи Відень. Ті самі силуети, ті ж тренди, те ж таки бажання бути частиною великого світу. І точнісінько такі ж обмеження. Корсети, складні конструкції, чіткі правила. Жінка – як «візитна картка» чоловіка: максимум вимог, мінімум прав. В тут-таки в експозиції – історії про перші спроби українок вибороти освіту, свободу, голос.

У цьому музеї не відчуваєш дистанції, навіть коли оглядаєш експонати на віддалі. У деяких залах немає звичних скла чи огороджень: можна роздивитися тканину, шви, деталі…

І що довше перебуваєш у цьому світі багатства, краси, гармонії,  то дужчає досада від порожнечі. Навіть у вихідний день – гнітюче безлюддя. В Європі такі музеї давно стали частиною туристичних маршрутів. Ми теж часто шукаємо щось цікаве десь геть далеко, не помічаючи дивовижного у себе під боком. А за красивими сукнями, за естетикою минулого в експозиції «Victoria Museum» добре видно Україну як частину європейської історії. І цей оптичний ракурс дає змогу інакше, глибше глянути на нашу сучасність.