П’ятнадцятирічна Марія три роки тому переїхала з мамою до Польщі, там живе її рідна тітка. «Спочатку, – розповідає дівчина, –  я, звісно, раділа: нові друзі, нова країна, все було дуже цікаве. Та своєю серед нових однокласників я й досі не стала, ми рідко знаходимо спільну мову».

Складнощі в адаптації  підтверджує і психологиня Олена Росінська зі Szkoła ponadpodstawowa у Катовіце. Це рівень середньої освіти після 8-го класу, охоплює ліцеї, технікуми та професійні школи. Тут підлітки потрапляють у нове мовне середовище, інші навчальні програми й культурні відмінності, які часто стають додатковим викликом для їхньої психіки.

Психологиня зазначає: на адаптацію впливає багато чинників. Має значення, з якого регіону України переїхав підліток і в яких умовах він жив до та після переїзду – гірших чи кращих. Хтось швидко знаходить друзів, хтось залишається осторонь, тому узагальнювати неможливо. Є різні історії адаптації, адже проблеми підлітків схожі і в Польщі, і в Україні: непорозуміння з батьками, труднощі з навчанням, пошук власної ідентичності.

Підлітки перебувають між дитинством і дорослістю – і це не лише про вік. Контроль емоцій, відповідальність за вчинки даються непросто, водночас вимоги зростають: вступ до вишу, іспити, самостійність, рішення з наслідками. Такі труднощі, підтверджують європейські дослідження, знайомі школярам у різних країнах. Зміни життя будь‑кому важко приймати, не лише українським підліткам.

Проте, на відміну від інших європейців, наші несуть ще й додатковий психологічний тягар – травматичний досвід війни. Він суттєво і геть не благотворно впливає на сприйняття нової реальності. Багато нашої молоді залишило рідну домівку, батьківщину не за власним бажанням.

Для адаптації важливі розмови й підтримка батьків. Щирий діалог із дитиною, готовність поділитися власними переживаннями щодо змін полегшують процес: підліток бачить, що труднощі переживають не лише він чи вона. Юнь усе ще орієнтується на поведінку дорослих, тому визнання й підтвердження їхніх відчуттів має значення, інакше вони почнуть їх приховувати. Підлітки добре відчувають щирість, іноді достатньо навіть невеликого жесту підтримки, кивка під час розповіді про школу.

Адаптація – це не ізольований психологічний процес, який підліток долає сам, а результат взаємодії особистісних і соціальних чинників. Її успішність залежить від рівня підтримки та стабільності середовища. Переїзд за кордон стає серйозним потрясінням, коли багато складних емоцій, із якими підлітковий розум не завжди може впоратися. Це нелегке рішення, навіть якщо про нього давно мріялося.