Творці виставкового проєкту «Чорнобиль. Об’єкт укриття» під керівництвом Олексія Ананова та Оксани Семенік взялися переосмислити Чорнобильську катастрофу через призму культури, мистецтва та екології.

Експозицію розгоргули у столичному Українському домі і розділили на тематичні блоки: перший досліджує побут та традиції мешканців Полісся до 1986 року, другий аналізує травму примусового переселення, третій демонструє сьогоднішній стан регіону, де природа поступово поглинає залишки «людської життєдіяльності».

В епіцентрі – мистецька рефлексія катастрофи, відтворена знаковими роботами українських художників: чорнобильською серією картин Марії Примаченко, творами Віктора Зарецького, Ади Рибачук та Володимира Мельніченка, документальними фотосвідченнями Віктора Марущенка, графікою художників-ліквідаторів Олега Векленка та Дмитра Нагурного. І особливими полотнами, народженими 1986 року безпосередньо в зоні планетарного лиха. Через високий рівень радіації деякі з них тривалий час зберігалися в закритих фондах і аж тепер стали доступними для публіки.

Марія Примаченко, «Як наші тушили 4 блока»

Вийшовши за межі офіційної хроніки, представивши Чорнобиль як живий досвід, що трансформувався з національного болю у важливу частину української ідентичності, ініціатори виставкового проєкту мистецькими засобами посвідчили очевидне: за чотири десятиліття Чорнобильська зона відчуження перетворилася з поля бою на унікальний простір для відкриттів. Наукових, культурних, мистецьких.