Війна залишає неабиякий слід на психіці військових. Відпустка, яку переважна більшість на фронті виносить у мріях, ставши реальністю, перетворюється для багатьох оборонців на нове випробування. Для них повернення з пекельного «нуля» до тихого життя у родинному колі часто супроводжується симптомами посттравматичного розладу: підвищеною тривожністю, дратівливістю, проблемами зі сном. Омріяну фразу «З фронту – додому» життя, на жаль, коригує по-своєму: «З фронтом – додому».

«Нещодавно почув: «Виживати ми навчилися, а жити ні». Так ось те ж саме можна сказати і про відпустку, – ділиться думками військовослужбовець Денис із позивним «Херсон». – Все спокійно, нічого близько не вибухає, проте весь час відчуваєш присутність агресії –  ніби очікуєш нападу. Тому хочеться абстрагуватися, не перебувати в шумних місцях. Загалом 15 днів відпустки – це ні про що. Цього замало, щоб увійти у ритм більш-менш мирного життя. Відпустку можна порівняти зі знеболювальним. Коли у тебе щось болить, пігулка допомагає впоратися з болем, проте за деякий час він повертається. 4-6 місяців потрібно, щоб хоч якось адаптуватися до цивільного життя».

Війна змінює людину, її цінності та пріоритети. Тому інколи військовикам складно перебувати там, де більшість цивільних. Можуть виникати труднощі та непорозуміння у спілкуванні з людьми.

«Для мене найскладніше у поверненні до мирного життя – це знайти спокій у душі після всього побаченого і пережитого, – розповідає військовослужбовець Ярослав з позивним «Ярий». – Важко пристосуватися до світу де люди не розуміють, що таке страх і біль, які ти носиш у собі щодня. Здається, що ти вже інший, що  залишив частину себе там, на фронті. І хоча я мрію про те, щоб це все скоріше закінчилося, щоб усі ми повернулися до своїх родин, до нормального життя, але я також розумію, що цей шлях буде непростим».