Поділюся власною пристрастю. За недовгих і довжелезних дев’ятнадцять  рочків  спробувала і скуштувала чимало й трішки, але зрозуміла остаточно, що поезія — мій запал. Якщо хочете, це надзвичайно витончений і дієвий інструмент, що будить розум, зігріває душу, скидає камені з глибин підсвідомості й усмішкою сяє на обличчі. Те, що реально не існує, але стає дійсністю через намальовані уявою образи.

Якось мала нагоду відвідати зустріч із київським поетом Ванею Якімовим. Він читає не лише свої твори, а й вірші інших авторів, переважно російських класиків, додаючи біографічні етюди з їхнього життя. Часто – під акомпанемент фортепіано. Мабуть, дається взнаки його талант до написання пісень. Ваня Якімов натхненник і фронтмен київського гурту «Друзья Гагарина».

Ці вечори зігріють вас несподіваною теплотою. Його недаремно охрестили «душею сучасної поезії».  Глядач мимоволі завмирає на кожному слові натхненного читання, відкриваючи ще один світ в нашому світі — поезію.