«Станція «Харківська», – сповіщає голос диктора. Двері відчиняються, пасажири висипають з вагонів метро на платформу. Проскакую крізь натовп, оминаючи чужі розмови, клопіт, утому, – до виходу під номером два. Вечоріє і небо забарвлюється рожево-помаранчевими відтінками.

Мій автобус вже на старті. Встигаю забігти в салон серед останніх. Щасливо видихаю: не доведеться топтатися на зупинці ще півгодини, виглядаючи наступного. Забираю решту, проходжу вглиб. Всі місця зайняті, люди повертаються з роботи. В салоні вечірня задуха, і тільки нерішучий легіт, що цідить у прочинені вікна, трохи рятує ситуацію. Звільняються два місця, і я вмощуюся біля вікна.

Зупинка у центрі міста. В салон заходять троє юнаків, явно «під шафе». Схоже, пили разом, але захмеліли по-різному. Один із них узяв на себе роль старшого. «Йдіть уже, я заплачу», – наказує товаришам. Хлопець з темним волоссям одразу попрямував у кінець салону, а блондин стояв поруч і сміявся, нерозбірливо щось бурмочучи. Ейфорія.

Сиджу, і подумки благаю, щоб не займав біля мене місце, яке щойно звільнилося. Боюся, що мій організм просто не витримає це алкогольне амбре поруч.

Але сідає жінка, і я подумки їй дякую. Хоча «тепленьку трійцю» чутно на весь салон. Дві зупинки, і автобус видихнув з полегшенням. Незчулася, як у переповненому салоні залишилося четверо. До водія підходить якийсь чоловік і щось пропонує. Той дякує, обіцяє морозиво.

«Пересідайте в отой автобус», – розпорядився водій.

Підвівшись, слухняно заходимо в автобус, який стоїть попереду. Світлий та новий, він,рушивши, наче поплив нерівним асфальтом міста. Зупинка. Дівчина у легкій білій сукні підхоплюється, прямує до дверей. На обличчі усмішка. Дякує водієві, випурхує із салону. На зупинці її зустрічають. Чоловік чи наречений. Вона його цілує, а він скромно, але турботливо її обіймає. А собака, блакитноока хаскі, стає на задні лапи й віддано лащиться – цей день, мабуть, здався їй вічністю.

Кінцева. Виходимо удвох з поважною пані. Автобус прямує туди, де для нього починається новий рейс. Проводжаю його, а сонце вже зовсім розчинилося, розпливлося в небі.