Звична нині картина: викладач пояснює нову тему, а тимчасом частина студентів в аудиторії зосереджена на іншому: перевіряє повідомлення у месенджерах, гортає стрічку соціальних мереж… Причина не стільки у популярності смартфонів, скільки в узвичаєному ними способі сприймати інформацію, який дослідники називають «кліповим мисленням».

Формат коротких відео у TikTok, Instagram Reels та YouTube Shorts, постійний потік сповіщень сформували у молоді звичку сприймати світ через короткі й яскраві інформаційні фрагменти. Які журналістка Юлія Кузьменко, авторка розлогого матеріалу на цю тему, назвала набором окремих і не пов’язаних  між собою ознак.

Для системи освіти, що традиційно спирається на глибокий аналіз і тривалу концентрацію, це стало серйозним викликом. «Людський організм пристосовується до опрацювання великої кількості інформації, відкидаючи непотрібне, – коментує Володимир Литвиненко, кандидат наук із соціальних комунікацій, директор Центру комунікацій КНУ імені Тараса Шевченка. –  Це трохи дивно для тих, хто старшого віку, але для сучасної людини є нормою».

Відчуття, знайомі багатьом студентам: за 15–20 хвилин безперервної лекції увага починає розсіюватися, виникає непоборне бажання «пірнути» у соцмережі. Психологи пояснюють це тим, що мозок звикає до швидкої зміни контенту та постійного отримання нових стимулів.

– Важко висидіти півтори години, коли викладач просто монотонно зачитує лекцію, – зауважує першокурсниця Анастасія, – Мозок наче сам вимикається. Рука автоматично тягнеться до телефона, щоб перевірити Telegram чи глянути пару коротких відео. Це як швидке перезавантаження, щоб зовсім не заснути.

Більшість тих, з ким спілкувалася на цю тему, визнає, що їм складно читати великі тексти без перерви на перевірку соціальних мереж. Багато хто під час навчання вмикає музику або відео на фоні, а частина студентів відчуває дискомфорт, якщо не може постійно контролювати повідомлення у смартфоні.

– Помітила за собою, що навіть коли готуюся до семінару вдома, не можу просто сидіти в тиші й читати, – ділиться першокурсниця Дар’я. – Мені обов’язково потрібно ввімкнути якийсь фоновий подкаст або музику на YouTube. Я часто відволікаюся на кожну дрібницю і  дуже швидко втрачаю концентрацію.

Правда це чи ні, але дослідники «кліпового мислення» запевняють, що є у ньому й переваги. Для прикладу, молодь швидко знаходить потрібну інформацію, ефективно працює з кількома джерелами одночасно та легко орієнтується у великих інформаційних потоках. Проте зростає ризик поверхового засвоєння знань, коли інформація затримується лише до моменту складання іспиту, а навички глибокого аналізу поступово слабшають.

Освітній простір, утім, починає адаптуватися до нових умов. Серед його новацій –  мікронавчання, коли велику тему ділять на короткі змістові блоки, які поєднуються з дискусіями, інтерактивними вправами та практичними завданнями. Про це розповідає Оксана Хомич. Замість традиційних рефератів студенти дедалі частіше створюють інфографіки, презентації, мультимедійні проєкти.

«Кліпове мислення» – це не вирок для освіти, а нова реальність, до якої доводиться пристосовуватися студентам і викладачам. Чи встигне система освіти адаптуватися до цих змін? Від відповіді залежить якість знань майбутнього покоління.