Дебютний фільм «Весна» режисера Ростислава Кирпиченка став однією з найсильніших позаконкурсних стрічок цьогорічного 79-го Каннського кінофестивалю. Такої думки кінокритики і глядачі, які після прем’єрного показу фільму в одному із фестивальних кінозалів влаштували творцям майже десятихвилинні бурхливі оплески.

Сам Ростислав Кирпиченко тоді  не стримував емоцій. «Дякую вам за все, що ви зробили, – звернувся до своєї знімальної групи –  Це було щастя — працювати з вами. І дякую за те, що підтримували мене та мою родину».

Глядачі «Весни» ледь не в унісон відзначали атмосферу майже фізичної присутності всередині окупації, у холодному містечку на окупованому росіянами південному сході України.

Там, у центрі кіноісторії – священник Андрій, якому окупанти забороняють ховати убитих цивільних, і той змушений зберігати тіла у храмі, перетвореному на морг. Таємно, ризикуючи життям, він повертає убієнних родичам, так само таємно проводить чин поховання. З наближенням визволення місто стає місцем, де пам’ять про злочини важливіша за виживання.

Стрічка народилася завдячуючи тісній творчій, організаційній, фінансовій співпраці кінематографістів з України, Литви, Франції та Естонії. Навіть частину української натури знімали саме у Литві — на малій батьківщині режисера. Головну роль священника Андрія виконав литовський актор Кястутіс Ціценас. Інших нкіногероїв відтворили українські актори Ієва Гладій, Євгенія Гладій, Анастасія Пустовіт та їхні колеги з країн Балтії.

«Весна» у Каннах засвідчила, що українська тема стала значущою для великого міжнародного авторського кінематографа, а Україна зі скромного гостьового статусу переходить в інший, чільний – стає моральним і культурним голосом фестивалю.