Напередодні 380-тої річниці уродин Івана Мазепи у столичному Музеї гетьманства – ошатній кам’яниці, яка, за переказами, свого часу належала славетному гетьманові, відкрито виставку художника Івана Стоянова. Хтось зауважить: «І що з того, не така й дивина, виставки у цьому музеї – дійство регулярне». Так, якби не дві обставини: експозиція називається «Пам’яті Іван Мазепи», а її автор – болгарин. Ні, не «наш», не з Одещини – Стоянов народився і виріс у Болгарії.

З ДОСЬЄ «ГРІНЧЕНКО-ІНФОРМУ»:
Іван СТОЯНОВ народився 1961 року. Закінчив Шуменський університет ім. Єпископа Костянтина Преславського, отримав ступінь магістра класичних мистецтв. З 1986 року бере участь у колективних національних і міжнародних виставках. Провів 37 персональних виставок у Болгарії і закордоном. Україна є улюбленою країною митця: він відбулося чимало його персональних виставок. А в Музеї гетьманства художник виставляється вп’яте. Його полотна зберігаються в музеях і приватних колекціях Болгарії, Китаю, Японії, Білорусії, Португалії, Іспанії, Італії, Польщі, Франції, Македонії, Ізраїлю. І, звісно ж, України.

– Наша творча дружба бере початки 2011 року, коли Іван уперше завітав до нашого музею, – пригадує директорка Музею гетьманства Галина Ярова. – Торік він виставлявся у Португалії. Буває у багатьох країнах світу, але щиро любить Україну. І наш музей. На цю виставку ми чекали. Подивіться, які теплі, колоритні роботи! А який вишуканий герб Мазепи! І цю експозицію Іван Стоянов подарував нашому музею.

– Дуже приємно, що я знову з вами в Києві, в цьому розкішному музеї, – перебирає слово художник, до речі, розмовляє доволі чистою українською. – Задум проекту «Іван Мазепа» дуже давній. З великим натхненням малював картини про Мазепу, відтворював елементи українського, «мазепинського» бароко та українського народного мистецтва. Це мій сьогочасний, індивідуальний погляд на особистість Мазепи – великого українського європейця. Україна – це Європа, Європа – це Україна. Бажаю щоб у вас, як в мене, в серці була частина величного духу Мазепи.

– До постаті Івана Мазепи ніхто не був байдужим, – зауважила Галина Ярова на церемонії відкриття виставки. – Минали століття: царська Росія, радянська історіографія, потім українські історики, українці світу, наша діаспора – кожен бачив свого Мазепу, його роль в історії. Діаспора мала право і можливість відзначати «Академії пам’яті Мазепи». Там завжди шанували Великого Гетьмана – ми бачимо це з експонатів, переданих нам заокеанськими краянами. Музей гетьманства відкрито 1993 року, а вже за рік ми проводили першу в Україні конференцію, присвячену Івану Степановичу Мазепі. Тоді з Канади отримали листа: «Привіт, мазепівці, яке щастя що в Україні є такий музей»! Це написав нам світлої пам’яті Степан Ґела. А згодом надіслав нам частинку своєї філателістичної колекції, де є великий Миколаївський Собор Мазепи і конверти зі спецпогашеннями. За 20 років відзначатимемо 400-літній ювілей Івана Степановича Мазепи. Впевнена, тоді його сприйматимуть інакше: з кожним роком ми все більше пізнаємо цю знакову постать. І горді, щасливі цим. Коли постало питання про перейменування аеропорту «Бориспіль», серед імен-кандидатур був й Іван Мазепа. В Інтернеті почалося голосування, і ми перемогли: більшість людей висловилася за те, щоб аеропорт «Бориспіль» носив ім’я Великого Гетьмана. На жаль, керівництво Бориспільського аеропорту до такого рішення не дозріло. Виправдовувалося: мовляв, їхня профспілкова організація цього не прийняла. Чути це дуже сумно і боляче. Коли детально читаєш біографію Мазепи, розумієш, як йому було важко. Є народне прислів’я: «Від Богдана до Івана на Вкраїні не було гетьмана». З роками Україна таки по-справжньому оцінить Мазепу.

– Радо познайомився з паном Іваном, з його творчістю, – долучився до розмови Ігор Мазепа, голова міжнародної громадської організації «Родина Мазеп». – З приємністю відкрив для себе його неповторні тематичні роботи про Івана Мазепу і наш родовий герб. Звісно, історія роду Мазеп ще рясніє чистими сторінками. Мазепа походить з Волині, а деякі європейські історики стверджують, що цей край частково заселяли вихідці з Болгарії. Герб Мазеп дуже схожий на герб правлячої тоді в Болгарії династії Дуло. Свого часу побував у Болгарії, захопився книжками болгарською мовою (читати їх нескладно). Це були книжки болгарських націоналістів, які використовують у своїй символіці цей герб. Я накупив тоді цих праць, і поки відпочивав на морі, багато читав про історію Болгарії. Там багато цікавого і для нас невідомого. У своїх картинах пан Іван майстерно пов’язав козацьку тему коней з елементами фамільного герба Мазепи. Півмісяць, зірка є сакральними знаками і я переконаний: ці роботи мають потужну енергетику. Тому різні ворожі сили неодмінно відступлять від музею.

Справді, того доволі похмурого дощового дня у музейній залі пломенистим шалом фарб вигравали колоритні, виконані темперою роботи болгарського художника. Про живопис розповідати – справа невдячна. Та й репродукції не можуть достеменно передати магію фарб Івана Стоянова. Аби пересвідчитися в цьому, не минайте Музею гетьманства.