Понад дві тисячі грузинів нині воюють в Україні з московською навалою. Їх найбільше з-поміж вояків-іноземців, котрі пліч-о-пліч з українцями стали на наших рубежах супроти рашистської орди. 36 шляхетних синів Сакартвело полягли в боях.
За що ж воюють безстрашні витязі на далекому від Грузії Донбасі, Запоріжжі? Відповідь на це доленосне запитання дає медіапроєкт «Скріплені кров’ю» – однойменні книжка-хроніка Олександра Кучерука і документальний фільм Олега Манчури.

Проєкт представили у День Європи. Ініціювали цей захід в Укрінформі ГО «Український меридіан», ТРК «Свобода FM», видавництва «Пропала Грамота» і «Євразія-Медіа». Приурочивши до 105-річчя від дня проголошення Української та Грузинської держав у 1918 році. І назвали цю зустріч із пресою «екскурсом в історію українсько-грузинських військових і культурних відносин».

За словами редактора книжки Ростислава Мартинюка, ця праця висвітлює унікальний феномен грузинського добровольчого руху в Україні з 2014 року. Особлива її місія – увічнити мартиролог героїв, які загинули в Україні за українську і грузинську державність.

Учасникам презентації представили два епізоди документального фільму: «Від Абхазії на Запоріжжя» та «Від Криму до Абхазії».

Обговорення видалося жвавим.

– Книжка і фільм унікальні, – зазначив експерт-міжнародник Дмитро Левусь. – Вони демонструють великий задум – безперервність традиції українсько-грузинських зв’язків. І особливу роль у цьому мілітарики.

Олег Манчура розповів, що творив свій фільм на фронті, в місцях розташування грузинських добровольців. А ще спілкувався з їхніми родинами у Грузії та Бельгії. Документальна стрічка тісно переплела воєнні події у Грузії 2008 року та участь грузинських військових у російсько-українській війні від 2014 року.

– Цей проєкт –з двома крилами: з книжки виник фільм, – зауважив режисер. – Книжка більше академічна, документальна. Фільм – радше персональний, там є особистий погляд, оскільки я вперше потрапив в Грузію в 2008 році.

Їхав, як і більшість українців, за гарною кухнею, гостинністю цього народу, а потрапив на війну… Це кіно – не тільки про військовий сенс, а й про поєднання українських і грузинських родин, і не тільки тепер.

– Я казав, що воюю за Грузію, але потім у мене народився маленький син, я створив сім’ю з українкою, полюбив Україну, як рідну, – поділився сокровенним один із головних героїв фільму, засновник грузинського підрозділу в Інтернаціональному легіоні оборони України Заза Нануашвілі. – Тепер можу від усього серця сказати: я воюю і за Україну. За Грузію і за Україну.

Заза наголосив, що «свою землю потрібно забирати», та поділився планами по завершенню війни в Україні поїхати захищати Грузію.

Модератор заходу Ростислав Мартинюк пообіцяв, що книжка «Скріплені кров’ю» незабаром вийде «досить великим тиражем», а фільм демонструватиметься на українських телеканалах і в Європарламенті.

«Що після перемоги?» – насамкінець запитали у спікерів журналісти.

– Чорне море буде грузинським і українським,– запевнив Дмитро Левусь.

– росія не має існувати,буде перемога цивілізації над ордою, – додав політолог Олег Лісний.