Я опинилась у Кракові 3 березня, на восьмий день війни. На кордоні видавали воду і бутерброди. Дітям роздавали сік. Ще тоді пройнялася до поляків особливим теплом і вдячністю.

Згодом, знайшовши житло в Кракові, ми зайшли у волонтерський центр поблизу нашого мешкання. Тут наші біженці отримують всю необхідну інформацію, а волонтери допомагають їм знайти дах над головою. Тут ми довідалися, де працюють пункти для видачі гуманітарної допомоги: їжі, одягу, гігієнічних засобів, дитячих речей тощо.

Прогулянка Краковом – єдине, що згадую з приємністю за весь час після 24 лютого. Вражало, що дуже багато будівель прикрашено прапорами України. Душею відчула людське тепло Польщі.

Згодом усвідомила, як щиро прагнуть поляки допомогти Україні й українцям. Усім, чим можуть. Відомі польські видання, радіо, телебачення безупинно висвітлюють російську агресію, звірства путлерівців в Україні, наш безприкладний героїчний спротив. З усіх вітрин газетних кіосків печуть зір болючі світлини війни, опубліковані на видних місцях польської преси. А на вулицях – багато символічних інсталяцій, безліч наліпок або плакатів на підтримку народу України. У сувенірних магазинах обов’язково знайдете наші прапори, різних розмірів. Це справді зворушує.

Одного разу до нас в центрі Кракова підійшов незнайомець і сказав: «Вітаємо українців і б’ємо москалів!» Після цих слів наш похмурий настрій враз змінився на піднесений. Бо точно знаємо і знаходимо підтвердження: цивілізований світ бачить, що за нами правда. А, отже, Україна неодмінно переможе. «За нашу і вашу свободу» – вельми поширене у Польщі гасло. Друг пізнається у біді. Ця війна змінила не лише українців, вона міняє світ. Польща чи не першою відчула реальну загрозу, яку несе Європі біснуватий кремлівський фюрер. І заради святої свободи явила нам те сусідство, про яке кажуть: добрий сусід – найближча родина.