І через вісімдесят років після виходу на екрани «Великий диктатор» Чарлі Чапліна вражає. Одна з найяскравіших антинацистських та антитоталітарних комедій у світовій історії кіно.

Тоді, на початку Другої світової, спостерігаючи за зростанням напруги в Європі, Чаплін завершив свою комедію полум’яною шестихвилинною промовою єврея-перукаря, якого помилково приймають за диктатора Хінкеля.

– Солдати, не воюйте за рабство, боріться за свободу! – звертається той до готових іти на смерть вояків.

У цьому фільмі Геній «великого німого» назавжди розпрощався зі епохальною юністю кінематографа. І зі своїм легендарним персонажем – маленьким волоцюгою. Натомість зобразив тодішнього диктатора, впізнаваного, перед яким тремтіла Європа. Не самовдоволеним переможцем, а істотою, змізерілою розпачем: з одвислою щелепою, з мішками під очима, з яскраво вираженим подвійним підборіддям. Значно пізніше, після Другої світової, памфлетні риси чаплінського диктатора проступатимуть у багатьох відомих кінообразах фюрера весни 1945 року, загнаного, агонізуючого…

Але перший убивчої сили кінопортрет Гітлера створив Чаплін. Утім його акторський і режисерський талант творить переконливі карикатури й інших кадліброваних виплодків фашизму: Беніто Муссоліні (диктатор Бактерії Бензино Напалоні), Йозефа Геббельса (міністр Гарбіч), Германа Герінга (міністр Херрінг). Суперечка диктаторів Хінкеля та Напалоні – одна з найпотужніших сцен фільму.

Через оту густу памфлетну барву і таку галерею карикатур Чаплін майже повністю відмовився в стрічці від романтичної, любовної лінії. Тому фільм слушно позбавлений сентиментальності.

Таких картин, в яких світогляд режисера так відверто і безкомпромісно заперечує зло й утверджує людяність, мало. Особливо в нашу еру презирства до «маленьких людей» і бравування ніцшеанством.

Сер Чарлз Спенсер Чаплін, великий Чарлі, прости нас за те, що людство за ці вісімдесят років великого і тяжкого пізнання, так мало збагнуло…