Він ступив у сутінь, розрізаючи гострим поглядом крижане повітря. Його очі, загартовані тисячами годин напруження та небезпеки, сканували темряву, шукаючи найменшу Читати далі…
Здавалося, саме повітря в переповненому волонтерському центрі насичене болем, втратами і надією. Я роздавала гарячий чай та пайки, намагаючись хоч якось Читати далі…
Ще одна ніч повномасштабної війни. Глупа ніч. І вже майже очікувано динамік телефону, до болю звичним казенним голом: «Увага! Повітряна тривога! Читати далі…
Після перегляду цього фільму переосмислюю все, що доти знав про Чорнобиль. В «Іншому Чорнобилі» режисера Андрія Михайлика немає ані хрестоматійних кінокадрів
Грудень 23, 2020Анастасія МОСЄЄВА, студентка І курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
В інформаційній агенції «Укрінформ» презентували незвичну фотоекспозицію. Не про політичне чи суспільно-економічне життя країни чи регіону, не про знакову подію чи відомі постаті – про кохання двох звичайних людей. Про дві долі, які віддзеркалили столітню епоху відданості, поневірянь, мучеництва, надії і лихоліття. Історично-документальний проєкт «Біль нащадків» поєднав дві країни. Спільною болючою історією двох родів: німкені Магди Хоманн та українця Олексія Кучинського.
Століття тому донька фермера Магда зустріла у своєму селі, що у Нижній Саксонії, Олексія, військовополоненого Першої світової війни. Покохала його і рушила з ним у чужий світ, у невідому Україну. За цей вибір, за таку сваволю сім’я її зреклася…
Не стала Магда своєю і на новій батьківщині. У знедоленій «комуністичним раєм» Україні не зазнала щастя. Пережила тут з чоловіком розкуркулення, колективізацію, Голодомор, смерть коханого, сталінські репресії, жахіття Другої світової війни.
Збереглися листи Магди Хоманн до її брата Густава – він єдиний у родині не відрікся сестри, допомагав їй чим міг і навіть розшукав у часи нацистської окупації та намагався повернути назад, до Німеччини. Але вона відмовилася. Ждала-виглядала синів із фронту. А сини боронили свою рідну землю від супостатів. Од окупантів, серед яких були і їхні незнані німецькі родичі.
Содатська мати Магда Хоманн виглядала своїх синів-соколів. Не дочекалася: 1944 року прийшли по її душу. Радянські карателі-енкаведисти. Судили Магду як німкеню, «ворога народу». І кинули на муки у табірні морози, у ГУЛАГівські могильні холодини. До 1947-го ще надсилала з ув’язнення короткі повідомлення про себе, а потім зникла назавжди…
Десятиліттями шукають її слідів родичі з обох країн: Петер Хоманн, внучатий племінних Магди і правнук Сергій Сай-Боднар.
Болем нащадків, які й досі не можуть знайти місце спочину своєї родички, постала ця виставка. Зібравши на відкриття істориків, журналістів, представників німецького земляцтва в Україні.
Керівниця Центру німецької культури «Відерштраль», член президії Ради німців України Людмила Коваленко-Шнайдер розповіла, що німецька спільнота в Україні намагається зберегти історію та пам’ять реальних людей. «Це болісні проєкти, які беремо з життя. Не повинно бути зниклих безвісти людей. Мусимо відновити достовірні історичні факти, допомогти родинам у пошуках рідних і близьких. Найяскравіший приклад – родина Магди Хоманн».
Генеральний директор Укрінформу Олександр Харченко захоплюється родиною Хоманн, яка на початку1990-х об’єдналася святою справою пошуків слідів Магди Хоманн. «Важливо, що і німецький уряд, і Українська держава через долі звичайних людей намагаються об’єктивно й неупереджено дати оцінку тим страшним історичним подіям. За історією однієї жінки – історія двох країн! Усе починалося з маленької ниточки – брата Магди, який пішов всупереч волі родини і підтримував свою сестру, а потім естафету підхопив його племінник… Зрештою, падають імперії, зник Радянський Союз, впав Берлінський мур, об’єдналися дві Німеччини, а історія Магди живе та єднає українців і німців».
За словами професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимира Сергійчука, історія родини Хоманн – це приклад, як треба цінувати себе і свої корені. «З одного боку – сумлінність дослідника, а з іншого – відповідальність перед своїми пращурами, перед кров’ю предків, генами. І ті гени спрацювали – сумлінність і педантичність поєдналися від двох народів і зробили свою велику роботу. Не погоджуюся, що виїхавши з Німеччини до України Магда Хоманн пішла в небуття. Вона отримала безсмертя, адже завдяки своєму правнуку про неї знають і Німеччина, і Україна, і знатиме світ. На цьому прикладі треба вчитися шанувати своє коріння. Тоді не матимемо проблем з історичною пам’яттю».
Лариса Комарова, керівниця громадського об’єднання «Лейпцігський дім», нагадала, що 2014 року побачила світ публіцистично-документальна повість «Любов і муки Магди Хоманн», яку українською та німецькою мовами написали нащадки Магди: Сергій Сай-Бондар і Петер Хоманн. «Вони пройшли мовби троє кіл пекла: листувалися із силовими структурами, працювали в архівах України, Росії, за підтримки урядових структур Німеччини. І пересвідчились, як важко шукати правду».
Правнук Магди Хоманн, керівник пресцентру Укрінформу Сергій Сай-Боднар багато років досліджує свій родовід і знає, яка це сізіфова праця: «Часто нарікаємо, що ми інакші, аніж німці, італійці чи поляки. Ми справді інші, бо довго були підневільними, нас позбавляли нашої правдивої історії. А той, хто не знає історії своєї землі, свого роду, той ніколи не буде заможним і щасливим. Я докопався до архівних даних моєї родини лише 1863 року. А Петер Хоманн, мій німецький родич, має про свій рід архівні папери 1563 року… Різниця у 12 поколінь! Коли я вперше приїхав до Петера, був вражений: у нього пів хати – архів родини, все акуратно в теках і файлах. А спитайте десь у школі наших учнів: «Як звати твою прабабусю?»…
Сергій Сай-Бондар повідомив, що знімальна група українських кінематографістів, очолювана режисером Денисом Соболєвим, працює над документально-художньою стрічкою «У пошуках Магди». Фільм створюють за фінансової підтримки Держкіно України.
Німецька влада нарешті внесла зміни в офіційну транслітерацію столиці України: замість сумнозвісного змосковщеного «Kiew» на офіційному рівні притримуватимуся правильної вимови та
Ім’я польського письменника Анджея Сапковського стало відомим після появи 1986 року фентезійного літературного циклу «Відьмак», рукопис якого він поштою надіслав на
Українське видавництво «Компáс», що іспанською означає «ритм», засноване 2018 року Анабель Рамірес та Мариною Марчук. Щоб відкривати нашому читачеві безкрайній світ
На листопад 2023 року в Бельгії перебувало 75 тис. українських біженців, котрі після повномасштабного вторгнення росії в Україну оформили статус тимчасового
Щороку у День фізика Вільнюський університет перетворюється на справжнє квітневе місто розваг, де панує атмосфера веселого пошанівку науки, творчості, безмежного ентузіазму.
Власник соцмережі «X» мільярдер Ілон Маск незадоволений рекламодавцями, які відмовляються використовувати його платформу. На конференції «DealBook Summit», відповідаючи на запитання про
Залишити відповідь