Психологи не радять людям жити наративами минулого, часто страждати ностальгією,  слухати постійно ретро… Це, кажуть, негативно впливає на перспективу й розвиток особистості, дестабілізує, гальмує розумову спроможність.
А що тоді казати, коли величезна країна животіє, дихає й видихає цим небезпечним синдромом?

Для росіян він, схоже, став  безперервним багаторічним «сеансом гіпнозу», щоб відсторонитися, чи то пак «забицца», від реалій дня сьогоднішнього. З особливим «трепетом» минувшина густим туманом щороку налягає в переддень 9 травня. «Побєдобєсіє» проникає  від дитячих садочків до будинків пристарілих! Чого варті перевдягнені у військову форму трирічні малюки, які марширують під оркестрові композиції 1940-х років… Для школярів з «юнармії», яка пародіює комсомол, досі просуваються старі наративи з вінегрету «молодогвардєйцев», «корчагінцев», «матросових».

За повідомленнями Руху опору Сил Спеціальних операцій ЗСУ, загарбники нині  активно одурманюють мешканців окупованих територій. У тамтешніх начальних закладах, для прикладу, встановлено близько півтори тисячі так званих парт героя.  Планомірно  і методично задурманюють молодь з 2018 року під егідою партії “Єдина росія”: парти із фото, біографіями та описами «подвігов» російських військових злочинців. А в одній зі шкіл окупованого Маріуполя на початку  травня організували театралізоване дійство  на військову тематику.

Для публіки байдужої, звиклої до розважальних шоу, російський шоу-біз продукує «стариє пєсні на новий лад»: нові версії давніх фронтових пісень у виконанні молодих співаків.

Про старше покоління годі й говорити – воно найподатливіше, невиліковно вражене вірусом сталінізму та «русского вєлічія». Запас живих ветеранів Другої світової фактично вичерпався, у день «побєдобєсія» вже нема кого й ушановувати. Але ж ні! Щороку на московський «парад побєди» сятгують усе більше ряжених, з брязкальцями «боєвих» нагород: відставних військових, вертухаїв, ветеранів-кадебістів.  Із цим прошарком населення – справжня клініка: підниваючи по «твьордой руке», вони відверто закликають свого новоявленого диктатора вдатися до ядерного «рєшенія украінского вопроса».

Саме історична шизофренія, замішана на ностальгії, власне, й стала тим хитким фундаментом, на якому стоїть «русскій мір». Додайте сюди попівські кадила кадебістсько-ефесбешної російської церкви на чолі з гундяєвим й отримаєте «повний фарш» суспільства, яке йде з поверненою назад головою.

Характерно, що ні поразки на фронті, ні сотні тисяч загиблих та поранених «соотєчєствєнніков», ні стрімке падіння економіки  для більшості цієї зомбомаси досі не стали аргументами, щоб отямитися. Та й чого дивуватися, коли сам кремлівський верховода маніакально занурений у допотопний архаїзм. Коли гарбання чужих територій величає «возобновлєнієм історічєской справєдлівості», апелюючи ще до царських указів та циркулярів.

Росія тоне у рідній твані міфів, ізолювавши себе від цілого світу. Це наочно продемонстрував недавній «парад пабєди», що його світ уже назвав «парадом ганьби». Бачили самі, хто із керманичів приїхав до військового злочинця на це «шествіє». Яке «вєрховному главнокомандующєму второй армії міра», схоже, милостиво дозволили провести президенти Трамп і Зеленський.