На зміну холодам із сонячними днями до Києва прийшов і «Sunny Bunny» – щорічний український квір-кінофестиваль, щоб традиційно представити міжнародне квір-кіновиробництво, сфокусувавшись на українських стрічках.

Ті, хто ловлять зайчиків

Традиційно свято приймає столичний кінотеатр «Жовтень». І поки гості церемонії відкриття гуртувалися у фоє, я зупинилася поспілкуватися з тими, хто зазвичай залишається поза кадром, – з волонтерами.

Моя співрозмовниця Наталія зізнається: лише відкриває для себе фестиваль. Сподівається встигнути на покази буквально в останню мить, адже волонтерські зміни вже розписано. Її цікавлять і гучні імена (згадує фільм з Кіану Рівзом у головній ролі), і досвід нових знайомств. Порівнюючи з фестивалем «Молодість», де вона теж волонтерила, відзначає тіснішу комунікацію всередині команди. «Тут, – пояснює, – команда більше спілкується з волонтерами, ми реально взаємодіємо. Перед змінами зустрічаємося, обговорюємо моменти».

Андрій, колега Наталії, говорить стриманіше, але не стримує зацікавленості: «Очікую нові знайомства, приємні враження і гарне кіно». Серед програми виокремлює українські короткі метри, ретроспективу та додає з усмішкою: «І ще один контраверсійний фільм – «Фільм для дорослих» («Blue Film»)».

Для Ярослави фестиваль розгортає свою перспективу. Волонтерка, залучена до організації лекцій та дискусій, не приховує, що не є затятою кіноманкою, проте знаходить цінність у спільноті. «Очікую саме обговорень – там завжди щось цікаве відбувається. Люди – це, мабуть, головне, заради чого я тут».

Смуток і надія

Церемонія відкриття трохи затрималася, але найбільший залі «Жовтня» «Гегемоні» зібрав майже аншлаг. Почали з гірким присмаком: на сцену запросили голову організації «ЛГБТ військові» Олександра Деменка і глядачі хвилиною мовчання віддали шану загиблим захисникам та захисницям України.

Ведучі представили журі конкурсної програми та партнерів. Підсумували офіційну частину засновник секції квір-кіно кінофестивалю «Молодість» Андрій Халпахчі та директор «Sunny Bunny» Богдан Жук.

А сам фестивальний кінопоказ відкрив німецько-ірландський трилер Фараза Шаріата «Під захистом держави»: історія прокурорки Сейо Кім, яка після пережитого расистського нападу, наважується боротися не лише з агресорами, а й із корумпованою машиною правосуддя.

Глядачка Златослава, студентка ІІІ курсу драматургії кіно і телебачення КНУТКіТ ім. І.К. Карпенка-Карого, іронічно зауважує: «Квір-кіно без неону та блискіток – це не квір-кіно». Відзначає естетику й динаміку, якісний монтаж, а сам фестиваль називає сміливим, приміром й через вибір трилера як фільму-відкриття. За її словами, стрічка має сильну драматургію, зрозумілий символізм боротьби. Втім, наголошує і на типовій проблемі сучасного фестивального кіно – надлишокові швидких, не завжди сюжетно виправданих сцен.

Самі ж організатори фестивалю запевняють, що для відкриття не випадково обрали саме цю стрічку. За словами Богдана Жука, що цього року фестиваль уперше відкрився конкурсним фільмом і вирішальним фактором стала саме його тема: праворадикальний екстремізм, який безпосередньо зачіпає квір-спільноту, робіть її своєю мішенню.

Перерваний кадр

Кінематографічна магія тривала недовго: на п’ятнадцятій хвилині сеансу пронизливе виття сирени розірвало німецьку мову фільму. Глядачам, які щойно встигли зануритися в історію, довелося покинути кінозатишок і вийти у химерні сутінки Подолу. Сквер перед «Жовтнем» зібрав змішаний із випадковими перехожими натовп у яскравому вбранні – і зрештою опинився у щільному кільці поліційного оточення. Для «Sunny Bunny» така присутність правоохоронців уже давно перестала бути незвичною. Вимушена буденність, необхідний щит проти погроз радикально налаштованих активістів.

Під час цієї «незапланованої перерви» вдалося поспілкуватися із заступницею голови дипломатичної місії Канади в Україні Крістіан Руа. Вона розповіла, що для Канади такі фестивалі є звичною практикою, відбуваються десятиліттями. Зазначила: у Києві їхнє проведення ускладнює безпекова ситуація. Не приховувала здивування присутністю великої кількості поліціантів, хоча й  висловилася, що для неї це не є завада відвідати цей фестиваль. «Я, – зауважила пані Крістіан, –  прийшла подивитися фільм. Якщо це історія про двох чоловіків чи двох жінок, які кохають одне одного, – яка різниця між цим і фільмом про Ромео і Джульєтту?». Дипломатка запевнила: її участь у фестивалі є актом солідарності і способом підтримати спільноту навіть у складних умовах.

Цього разу повітряна небезпека виявилася швидкоплинною. Невдовзі сигнал відбою закликав глядачів до напівтемряви «Гегемона». Перервана історія на екрані ожила знов. А після показу глядачам запропонували заповнити анкету, оцінити враження від переглянутого. Я теж оцінила стрічку – на 3 бали з 5 можливих. Як складеться її фестивальна доля –  дізнаємося вже 24 квітня.

«Квірчик» повернувся

Кінофестиваль «Sunny Bunny» структурує програму за кількома тематичними блоками. Окрім традиційного поділу на повнометражні та короткометражні фільми, пропонує «Ретроспективу 90-х» із добіркою знакових квір-стрічок, «Панораму» з актуальними фестивальними хітами, а на противагу їй «Нові барви», присвячені дебютному кіно з усього світу. Окремі секції відведені українській квір-ретроспективі та програмі «Сусідський квір», що фокусується на кінематографі Східної та Центральної Європи.

Проте найскандальнішим тематичним блоком можна вважати «Квірчик» – програму, що зосереджується на доступному висвітленні ЛГБТК+ тематики для підлітків від 12 років. Саме вона минулого року спричинила бурхливий резонанс: біля кінотеатру «Жовтень» відбулася акція протесту за участі правоконсервативних організацій, які звинувачували фестиваль у «зомбуванні неповнолітніх». Тоді не обійшлося і без сутичок та втручання правоохоронців. Організатори були змушені перенести подію.

Цього року «Квірчик» знову в програмі фестивалю. Організатори зазначають посилення безпекових заходів: подія відбувається у співпраці з поліцією, яка патрулює локації, також залучено додаткову охорону. Підготували інструктажами та тренінгами волонтерів, щоб не ті розгубилися в разі можливих інцидентів, оперативно на них реагували.

Попри всі обмеження, атмосфера всередині фестивального кола залишається піднесеною. Зрештою, «Sunny Bunny» – це не про протистояння, а про право бути собою.