Громадське об’єднання «Детектор медіа» презентувало «Індекс медіаграмотності української аудиторії». Опитавши широкі верстви населення, стверджує: переважна більшість українців розуміє призначення ЗМІ, адже вважає, що вони «повинні інформувати аудиторію про соціально-політичні події». Але немало й таких, хто всерйоз думає, що медіа існують, аби… розважати.

А от на пряме запитання «як медіа впливають саме на вас?», та ж таки переважна більшість українців упевнено зізналася: ніяк! Звісно траплялися респонденти, переконані, що ЗМІ все-таки впливають на значну аудиторію, зокрема формують певні цінності та вподобання. Дехто стверджує, що найбільша здатність преси й телебачення – формувати політичні погляди.

Для більшості опитаних «Детектором» стало справжнім відкриттям дізнатися про регуляторні функції держави щодо ЗМІ. Люди переконані, що медіапростір – лише суцільне ринкове поле, на якому борються одне з одним медіамагнати. Ініціатори індексування рівня медіаграмотності переконують: такі соціологічні дослідження та й загалом процес медіаосвіти сприяють розширенню обізнаності суспільства про сучасну систему ЗМІ, включаючи традиційні та новітні медіа. А це вкрай важливо і для загального розвитку сучасної людини, і для дієвого суспільного протистояння дезінформації та іншим технологіям медіаманіпуляцій в умовах нинішньої російської агресії.

Опитування вкотре потвердило відоме: найбільше українці споживають саме телевізійний продукт. Що дещо подивувало – то це певне «вихолонення інтересу» до інтернет-видань та соціальних мереж. З-поміж телевізії рейтинг популярності каналів, за «Детектором медіа», очолює «UA: Перший», друга позиція – за «UA: Культура».

І хоча результати дослідження посвідчили достатньо низький рівень медіаграмотності українців, керівницю проєкту «Вивчай та розрізняй» Любов Квасюк статистика тішить. «В 2015 році спільно з Академією української преси, нам вдалося запустити проєкт, спрямований на медіаграмотність громадян. Тоді у нас була цифра 23% тих, хто не сліпо вірить, а перевіряє інформацію. Нині ця цифра помітно зросла», – стверджує експертка.

За словами менеджерки загальнонаціонального проєкту з медіаграмотності Валерії Ковтун, молодь нині найбільше вселяє надію: значний її відсоток справді добре знається у сфері медіа.

Маємо й хорошу школу фахівців, які вже формують ґрунтовну базу для підростаючого покоління українців. «Потрібно шукати і впроваджувати нові формати розвитку критичного мислення. Варто створювати курси з медіаграмотності для дорослих і відповідний контент для дітей», – пропонує директорка ГО «Детектор медіа» Галина Петренко.

Таких курсів стає щораз більше. Скажімо, безумовну користь дасть онлайн-курс із медіаграмотності «Very Verified», розроблений спільно «Детектором» і студією онлайн-освіти «EdEra».

«Ми беремо програму Міністерства освіти та додаємо інтерактивні вправи, які мають забезпечити загальну грамотність, і таким чином створюємо універсальні матеріали для школи», – пояснює Любов Квасюк.

Як стверджують організатори дослідження, в основі моделі індексу медіаграмотності – концепція одного з найповажніших європейських діячів медіаосвіти британця Лена Мастермана та результати якісного етапу дослідження «Практики медіаспоживання українців».

Ініціатори запевняють: і влада, і громадські організації мали б прийняти цей проєкт як основне джерело інформації. А відтак сподіваються на його підтримку урядовими структурами.

Втім за будь-яких умов ГО «Дитектор медіа» продовжуватиме ці дослідження. На цьому наголосила очільниця організації Наталія Лигачова. Зауваживши: в умовах «гібридної війни» маємо захистити нашу державу від дезінформації. А населення України спонукати критичніше сприймати медійні продукти, і водночас довіряли медіа.