Вселенський Патріарх не визнає московської церковної юрисдикції над Україною.

Ключові пункти з промови Вселенського Патріарха Варфоломія на Синаксі, які стосуються українського питання (виклад):

1. Перенесення місця перебування митрополитів Київських на початку XIV ст. до Москви відбулося без благословення Матері Церкви Константинопольської і побожний український народ не раз робив кроки до усунення з-під влади Москви.
2. Патріархат у Москві був проголошений без включення до нього Київської Митрополії.
3. Лист 1686 р. був наданий під тиском і через обставини, і в ньому йшлося лише про надання дозволу (вжите англійське слово «ліцензія») Московському патріарху посвідчувати Київського митрополита. Але цей митрополит мав і надалі визнавати Вселенського Патріарха як свого главу і перебувати в його юрисдикції, про що мало свідчити згадування імені Вселенського Патріарха за богослужінням. Ці умови не були дотримані.
4. Ніяких інших документів, які б свідчили про «повну передачу» Київської Митрополії в юрисдикцію Московського Патріархату, не відомо.
5. Канон 1 Вселенського собору зобов‘язує Патріархів не поширювати свої права поза межі своєї юрисдикції.
6. Вселенський Патріархат терпеливо ставився до порушення його прав, але це не означає згоду з таким порушенням чи що воно стало законною справою.
7. Всім відомі церковні проблеми в Україні, і Російська Церква одна несе відповідальність за них. А тому, як причина проблем, вона не може бути тим, хто їх вирішить.
8. Питання також потребує дій Вселенського Патріарха ще й тому, що до нього з проханням про це зверталася і влада Україні, і (дослівно) «Патріарх» Філарет Київський.

Щодо всього комплексу українських питань на прохання Церкви підготовлено доповідь на понад 90 сторінок.

9. Також беззаперечним є канонічний привілей Вселенського Патріарха на розгляд апеляцій до нього від єпископів та кліру і вірних інших Помісних Церков, якщо вони не можуть отримати канонічного захисту своїх прав у власній Церкві. Про це також є доповідь.

*   *   *

У ніч з 4 на 5 вересня 1943 року з благословіння Сталіна було створено нову церковну організацію під назвою «Русская православная церковь Московського патриархата» (РПЦ МП)
До 1917 р московська церква мала назву «Русская правоверная церковь греческого канона». За наказом Петра І, церква мала порушувати тайну сповіді: священики мусили доносити на «нєблагонадєжних».
Під час «безбожної п’ятирічки» церкву заборонили.
Сталін відновив московську церкву. Цікаво, що нерідко школа КДБ і семінарія були в одному приміщенні.

Ганна ЧЕРКАСЬКА, журналіст