Вибір цьогорічних лауреатів Нобелівської премії миру викликав неоднозначну реакцію українців: окрім української правозахисної громадської організації «Центр громадянських свобод» (ЦГС), Нобелівський комітет ушанував цією високою нагородою представників двох країн, ведуть війну проти України. За «надзвичайні досягнення у встановленні миру» Нобелівськими лавреатами стали білоруський політв’язень Олесь Біляцький та російська правозахисна організація «Меморіал».

На пресконференції в Укрінформі голова ЦГС Олександра Матвійчук наголосила, що Нобелівська премія миру належить кожному українцеві, і не повинна розцінюватися як старий радянський наратив про «братні народи».

– Кажуть, що цю премію мав би отримати український народ, – зазначила Матвійчук. – І насправді, так і є. Тому що Центр громадянських свобод – це організація, де головну роль відіграють волонтери, його основна сила. Ця премія присуджена не тільки нашій команді і людям, які всі ці роки працювали з нами пліч-о-пліч. Нобелівська премія миру присуджена всім людям в Україні, які борються за свободу в усіх її сенсах.

За словами Олександри Матвійчук, команда ще не вирішила, як використає кошти Нобелівської премії миру.

– В Україні багато проблем, які потрібно вирішувати, в тому числі, грошима. Ми порадимося з командою, з членами нашого правління і знайдемо кращі варіанти використання цих коштів для допомоги людям.

Матвійчук також прокоментувала слова радника керівника Офісу Президента Михайла Подоляка, який у твітері написав, що «у Нобелівського комітету однозначно цікаве розуміння слова «мир», якщо Нобелівську премію разом отримують представники двох країн, що напали на третю».

– Це історія про опір спільному злу, – зауважила Матвійчук. – Це історія про те, що правозахисники в різних країнах вибудовують між собою горизонтальні зв’язки, щоб вирішувати проблеми, які не мають державних кордонів. Ця історія ще тягнеться з часів гасла «За нашу і вашу свободу», яке зрештою призвело до розвалу Радянського Союзу, яке знову стало актуальним, знову призведе до розпаду нинішньої російської імперії.

Правозахисниця запевнила: путін боїться не НАТО, а ідей свободи.

– Багато речей спочатку стаються на символічному рівні, а потім переходять в практичну площину, – наголосила голова ЦГС.

За її словами команда Центру громадянських свобод сподівається використати всі можливості цього майданчика, щоб звільнити з полону всіх українських військових і цивільних. І зрештою започаткувати «реформу міжнародної системи миру і безпеки, яка зараз лежить в руїнах, як український Маріуполь. Щоб дати шанс на справедливість сотням тисяч жертв воєнних злочинів, створити міжнародний трибунал і притягнути путіна, лукашенка та інших воєнних злочинців до відповідальності».