Презентація у столичному Університеті імені Бориса Грінченка українськомовного перекладу роману Даніеля Григорчука «Міф та божевілля» вкотре довела: попри тотальну «ґаджетизацію» ми, в Україні сущі, все ще кревно сполучені здоровою лімфою зі старою доброю книжкою. З її споконвічною премудрістю, яка й нині вчить, як на світі жить. І то не лише «літньо-озиме покоління», а й достоту «цифрову» молодість.  

Довжелезна черга, в якій поважні сивочолі з паличками й енергійні буйночубі з незмінними айфонами для гарячих новин і селфі та бажанням скрізь устигнути терпляче проступали учвертькрока до автора по автограф, – чим не живий ланцюг єднання поколінь?

Це читацьке свято особливо вписалося в інтер’єр Грінченкового університету, вжилося в його дух і темпоритм. Перші сторінки роману Григорчука про Революцію Гідності, в яких художньо відтворено епізоди жахливого побиття перевертнями в міліцейських одностроях мирного студентського містечка на майдані Незалежності у ніч на 30 листопада 2013 року, – мовби ожили на екрані вже історичними кадрами. Болем документа: гнівним осудом дій правоохоронних органів, який від імені ректорату, від усіх грінченківців тоді ж таки, наступного дня виголосив на всю Україну, на весь світ керманич університету академік Віктор Огнев’юк.

«Я НЕ БОЮСЯ – НЕ БІЙТЕСЯ Й ВИ!».
«Кожен із мільйонів, які вийшли на Майдан, має власну історію, – пише у післяслові до українського варіанту роману Даніель Григорчук. – Я спостерігав за розвитком історичних подій по телебаченню та в соціальних мережах у безпечних умовах Сполучених штатів. Утім, як американець українського походження відчував таку ж гордість і завзяття, немов був з ними. Від початку незалежності я працював над питаннями охорони здоров’я та соціальної політики в Україні, проте на київських барикадах побував аж у квітні 2014 року, коли вони все ще стояли як уроче нагадування про тих, хто пожертвував усім в ім’я Революції Гідності. Оскільки я не міг писати як очевидець, то для роману обрав літературний підхід, що називається “магічний реалізм”».

Даніель (друзі називають його ще лагідно Данком) народився 1950 року в американському місті Шампейн. Україну, отчину своїх предків знає не з мап та книжок. У 1980-х, як лікар-інфекціоніст, разом з українськими медиками досліджував алопецію у Чернівцях, захворювання мешканців Комсомольська, Кам’янського, Маріуполя, вивчав наслідки аварії на ЧАЕС. Його досягнення відзначені Білим домом, мерією Чикаго й урядом України. А вперше побував у ще радянській Україні 19-літнім пластуном. Зустрівся з українськими дисидентами і тільки за це його заарештувало КДБ. Далі був найгуманніший радянський суд, вирок і… депортація. Про цей гіркий досвід знайомства з тоталітарним «задзеркаллям» він згодом розповість у своєму першому романі «Спійманий у потоці» («Caught in the Current») – в художньому осмисленні світу своєї молодості: етнічної Америки та різнокультурної Європи «психоделічних шістдесятих».

«Міф та божевілля» – вже друга книжка Григорчука. Ще одне відкриття України – передовсім для американського чи радше – для англомовного читача. Схоже, письменство поступово але невпинно заповнює життєву просторінь багатогранного і непосидющого Даніеля-Данка. Ділиться таїною: завершує третій роман.

Його дружина Христина – теж лікарка. Радіє письменницькому поступу чоловіка, хоча жартома зізнається: коли пише – занурюється у це цілковито, з головою, і тоді про хатні справи з ним годі й говорити. А першим літературним критиком – і то доволі вимогливим й одвертим – завжди стає Даніелева мама.

… Шелестіли сторінки книжки, разом читацька родина гортала й сторінки Великої Героїки революційного Євромайдану. Грілися і наснажувалися патріотичними піснями неперевершеного Сергія Файфури. Слухали вельми пізнавальну розповідь про знайомство з автором та особливості українськомовного варіанту роману: цим поділився перекладач Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності. Говорили про силу правдивого Слова. Про ціну Свободи. І про те, що сліпа віра у міф про «дармову», нібито «даровану» Незалежність зазвичай тяжко карає – божевіллям барикад, офіруванням Кращих.

І сталося диво: герої книжки ожили! Микола Телесик, Таля, Аліє, Юрій… Ми впізнавали їхні риси, їхню мову у студентах-грінченківцях – учасниках Революції, які на телевізійну камеру просто із серця столиці, з епіцентру Героїки – велелюдного, барикадного, веремійного, паленого і стріляного, але не скореного – закупорювали на всі віки України Дух Майдану.

Щоб бачили, чули, відчували… І пам’ятаючи – не повторювали пройдене.

Українськомовний «Міф та божевілля» випустило столичне видавництво «Кліо» на замовлення Міністерства інформаційної політики України, за підтримки Національного музею Революції Гідності. Наклад, за нинішніми видавничими мірками, солідний – 3 тисячі примірників. Частина книжок, звісно ж, надійде у бібліотеки та навчальні заклади України.