Він знаний журналіст, публіцист, а нині ще й військовик Збройних сил України. На його очах змінювалася українська армія.

– Ніколи не забуду 25 лютого, чергу до Київського військкомату, – пригадує Казарін. – У черзі стояли геть усі: дівчата, хлопці, старі та малі. Вікові, гендерні кордони, побудовані на сексуальній ідентичності, після 24 лютого перестали відігравати значущу роль.

До лав Збройних сил вступили тисячі добровольців без військового досвіду. Але саме вони принесли в армію зміни. Посутні, довгоочікувані.

– Армія враз отримала купу різносторонніх людей. Такий особовий склад вона зазвичай не змогла б собі дозволити в мирний час. Я там зустрічав мільйонерів. Доларових, зі статками понад 100 мільйонів «зелених». Один із найкращих ротних сержантів, яких мені пощастило зустріти, – львівський айтівець Костя з позивним «Макс», котрий учив нас виживати в Бахмуті. А в нашому батальйоні, наприклад, служили пліч-о-пліч шкільна вчителька та цирковий мім.

Між бойовими підрозділами, які виконували спільні бойові завдання, без зволікань налагоджувалася плідна співпраця. Журналіст проілюстрував це на прикладі добре знаного йому піхотного батальйону, який з доброї волі став «очима» сусідньої бригади. В батальйоні було кілька промислових альпіністів і весільних фотографів зі своїми дронами. Таким чином мимохідь сформувався підрозділ аеророзвідки, який передавав розвіддані про місця дислокації ворога сусідній бригаді, де була артилерія.

Проблемою української армії Павло Казарін називає її забюрократизованість, однак і тут військові знаходять ефективний вихід, вибудовуючи ті ж таки «горизонтальні зв’язки».

– Коли займаєш позиції, найперше домовляєшся з підрозділами, що стоять поруч – розповідає Павло. – І коли настає якась халепа, ти вже не відправляєш офіційний запит на артилерійську підтримку, – побратими із суміжних позицій прикриють вогнем. Як кажуть, без зайвої бюрократії.

На думку журналіста-військовика, нинішня війна трансформувала суспільну свідомість у країнах Євросоюзу. Помітно зріс авторитет НАТО: наші європейські сусіди добре розуміють, що в разі ескалації росією воєнної агресії, полум’я війни може перекинутися і на них.