Доброго ранку, ми з Києва!
Переборола власні страхи – здійснила захопливу подорож з Нивок до центру нашої столиці і назад. Ну О’К, пересувалася на місцевості з професійною, журналістською метою.

День позавчора був ясний, сонячний, холодний. До метро «Шулявська» (станція «Нивки» не працює, там бомбосховище) добігла пішки. Вулиці практично безлюдні. Статистика Кличка, мабуть, не помиляється: у місті нас, мешканців, залишилося не більше двох мільйонів. І щодо того, що Київ перетворився на фортецю, мер також правий – це надихає.

Ми в себе у дворі теж копали пісок і землю, набивали будівельні мішки, вантажили на трактора, розвантажували там, де тероборона зводила барикади. Дуже круто відчувати себе частиною неподільного, сильного суспільства.

На відрізку приблизно три кілометри паспорт у мене бійці тероборони перевірили тричі, також і наплічник. Всі приязні, чисто психологи. Від кави з термоса відмовилися, це їх засмутило.

З оптимістичного. На проспекті Перемоги вже підготовано довгі клумби під квіти – весна ж! І несподівано дуже чисто. Коло шестиповерхового будинку – такі називають «сталінками» – дві жінки за власним рішенням прибирали з газону, з кущів якісь прикрі залишки целофану і паперу. Ми привіталися помахами рук. Зараз це стало нормою –вітатися з незнайомими, зі своїми.

Коло Шулявки з давніх радянських часів стоїть на постаменті історичний танк Т-34, що першим увірвався до Києва у листопаді 1943-го, коли місто звільняли від фашистів. Не маю сумнівів: тут повно місця для новітньої техніки, з «Байрактарами» включно, яку ми скоро поставимо на знак вдячності ЗСУ після перемоги над рашистами. Поки ж картину доповнює куб з написом «Міни». Ніхто з одиноких перехожих не ризикує перевіряти – це насправді чи творча інсталяція. Най буде.

На Хрещатику, на бульварі Шевченка, біля Оперного, на Прорізній вибухів після сигналу повітряної тривоги практично не чути – не те, що на Нивках. Майдан «наїжачився». Над Будинком профспілок, над вежею з годинником, майорить синьо-жовтий прапор. Центральний вхід до Червоного корпусу Національного університету забарикадовано практично доверху, так само і фасад міськради.

Коло Тараса на постаменті лежить кілька букетів. І дбайливо підготована земля, прикрита сосновими гілками.

Скоро там «проклюнуться» тюльпани.