Презентація соціального журналу-коміксу «Очима журналістів» зібрала у столиці відомих представників українських і зарубіжних медіа, які висвітлюють наш самовідданий спротив рашистській окупації Читати далі…
На столичній Контрактовій площі, біля інсталяції «Битва за світло» Сергій Жадан читав свої вірші. Цим «літературником» підтримав українських енергетиків, які щодня Читати далі…
У серці Шотландії зародилася благодійна організація, яка стала не просто джерелом фінансової допомоги, а справжнім символом солідарності та підтримки України. «Sunflower Читати далі…
Ініціатори всеукраїнської премії імені Джеймса Мейса в галузі журналістики «Громадянська позиція» сімнадцятий раз провели урочистий чин вшанування нового лауреата. Цього року
П’ятнадцятирічний український шахіст Ігор Самуненков, наймолодший гросмейстер світу, провів партію сьомого туру чемпіонату Європи з шахів , проти Габріела Саркісяна. Вірменський
Напередодні зимових свят небайдужі вкотре творять справжнє диво – волонтерський проєкт «Олені Святого Миколая». Щоб нагадати суспільству про людський обов’язок взаємодопомоги,
Під завісу листопада стартував новий сезон біатлоністів. Приймати перший етап Кубка світу випала честь фінському Контіолахту. Відкривали змагання естафетами.
Важко бути наодинці зі страхами, викликаними війною. Незалежно, ти цивільна людина чи оборонець, внутрішній переселенець чи занесениий за тисячі кілометрів мігрант.
(essay) Supporting Ukrainian soldiers has become a vital effort during the ongoing conflict. Across Ukraine and around the world, communities, organizations,
Січень 20, 2023Олександр МАРЧЕНКО, студент ІI курсу факультету журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка1 коментар
Пильне око «великих комбінаторів» та «ідейних борців за грошові знаки» продовжує виловлювати теми, які наш «зело патріотичний» масспоживач воліє енергійно «хавати». Раніше такі танці на кістках усього вкраїнського звалися «шароварщиною», нині ж, «в актуальному світлі сьогодення», старого кожуха перелицювали і нарекли новою назвою «байрактарщина». І якщо донедавна цього звіра вигулювали в піснях при «кумпанії» ведмедів, балалайок, ваньок-встаньок і схожої бурди, то тепер український шоумен, актор і продюсер Юрій Горбунов заповзявся створити на поживу сьому чудовиську фільм. І не простий, а КА-РА-О-КЕ. Та ще й комедію.
Як відомо, саме в цьому жанрі наші фільми та серіали досягають небачених висот. У тому сенсі, що їх, висот, не видно. «11 дітей з Моршина», «Останній москаль», «Зустріч однокласників», «Гола правда», «Свінгери» – український комедійний Олімп нагадує радше розораний курган. При таких височинах навіть «Скажене весілля», трилогію продюсерського досвіду Горбунова, дивитися, як казала Сердючка, «не очєнь протівно». Звісно, «Ашотік» з його заяложеним «мамайклінусь!» та якийсь маніакальний потяг приправити всі вірменські страви перцем чилі (НЕ характерним для цієї кухні) змушували ронити скупу сльозу (не замилування, зрозуміло). Зате Франсуа вийшов не дуже напомпований штампами, а Назар Задніпровський доволі непогано втілив батька, забембаного стереотипами, і така контроверсія образів дозволила фільмові втрапити до категорії «на один раз». (Можливо, через те, що фабула його не оригінальна, а запозичена у французького «Божевільного весілля»? Але відштовхуватимемось від думки, що у мистецтві ніхто нічого не краде).
Вочевидь, і досі перебуваючи в ейфорії від касових успіхів фільму, Горбунов знову вирішив приміряти продюсерські мешти, покликавши режисером Михайла Куцика, який працював над «Скаженим весіллям», «Останнім москалем» та «Скаженими сусідами». Тизер «кумедії», названої «Похорони Путіна» (з якогось дива саме змосковлене «похорони», а не українське «похорон»), оприлюднили 6 січня. Розмістивши при кінці відеоролика реквізити зі звучним закликом «Збираємо на кіно». Це, власне, єдине, що мене вдовольнило в цьому кліпі.
Якщо після перегляду тизеру в когось лишилося бажання підтримати гривнею народження цієї стрічки, то не варто йому у цьому перешкоджати. Втім, боюся, що коротка нога, на якій продюсер перебуває з нинішніми чиновниками, ставка на назву та тему таки «оформляться» у заявку на фінансування від Держкіно.
Сам тизер, як на мене, із розряду «краще побачити, пошкодувати, що побачив, та забути», бо й словами це не опишеш. Коротко: Олексій Арестович із бездоганною українською, якою ми встигли насолодитись ще з його березневих брифінгів, Андрій Мацола, що змагається з ним в акторській майстерності, та сам Юрій Горбунов, який досі Назарій Запухляк.
А найголовніший герой – наш віковий комплекс меншовартості: він подав ідею цього фільму. Раптом спала на пам’ять майже дзеркальна аналогія: черговий «порив творчості» російського режисера Жори Крижовнікова, його «караоке-комедія» «Найкращий день» (назву запозичено з пісні Лєпса).
Горбунов змусив мене навіть трохи попорпатися в російському кіношному баговинні: перечитавши кілька їхніх анонсів та рецензій про цей фільм, упевнився, що хоробливе бажання росіян припасувати собі усюди першість, цього разу таки справдилося: до Крижовнікова «караоке-фільмів» не знімали.Звернув увагу ще на одну спільність. Так би мовити, «із секретів творчості». І Крижовніков, і Горбунов акцентували: успіх їхніх попередніх фільмів («Горько» та «Скаженого весілля») у тому, що глядачі бачать самих себе, що дійство на екрані максимально збігається з їхнім життям, і тому, мовляв, одразу виникає симпатія як до персонажів, так і до самих творів.
Звісно, до честі Горбунова, в його фільмах герої не бульбенять горілку як навіжені, але від того не легше. Перше «Скажене весілля» касово поступається лише стрічці«Я, ти, він, вона» та майже в 5,5 разу випереджає кінодраму «Мої думки тихі», в якій, схоже, ніхто себе не впізнає, навіть попри те що на одержимість виїхати з України закордон ще до повномасштабного вторгнення росії хворіла велика частина населення.
Тож навіщо взагалі запозичувати ідею, навіяну північним вітром? Чи, може, вигадав сам? Однак нині не ХVIII століття, коли Лавуазьє та Прістлі паралельно відкрили кисень, і годі повірити в те, що Юрій Горбунов усі 7 років перебував в інформаційному вакуумі, ані сном ні духом не відавши про російське «кіновідкриття».
Власне, така ситуація на українському знімальному майданчику не вперше: 2019-го та 2020 року телеканал «1+1» ліпив адаптацію (читати: звичайнісінький переспів) російського комедійного серіалу «Іванови-Іванови» і назвав його «Сидоренки-Сидоренки». Він (несподівано, еге ж?) сподобався глядачеві, і це підтвердили рейтинги, бо, очевидно, наш люд там знову побачив себе. Хоча навіть рейтинг не переконує мене у тому, що це відверте кіноепігонство було варто творити. Адже «Сидоренки» фактично дублюють «Іванових», хіба що трохи адаптують московські жарти під українські реалії. По щирості, програючи першоджерелу, бо жарт, повторений двічі, уже не жарт.
З «Похоронами путіна», напевне ж, такого не станеться: тут свій сюжет. Але й хапатися за російську кінотехнологію «караоке-комедії» – в цьому, гадаю, теж знак звичайнісінького епігонства. Для чого це? Щоб пихата московська критика розпатякувала про те, що «хахли без нашего і шагу ступіть не могут»? Та й скажіть, як давно в кінотеатрі вам хотілося співати? І чи хочеться, щоб вам щиро, від душі волали на вухо? Хоча дякую, що монтажисти тизеру припустилися тієї ж помилки, що й Крижовніков: не на всі пісні є текст. Поспівати, як би цього глядачеві не кортіло, не завжди випадатиме: інколи доведеться слухати акторів. Хоча налаштовувати себе на геніальну акторську гру у цьому фільмі, гадаю, теж не варто.
А взагалі з таким успіхом творцям фільму можна було б замахнутися і на оригінальність: скажімо, назвати його дискотекою-комедією. І щоб на якісь епізоді актори встали, завалили з ноги четверту стіну і заходилися вчити глядача танцювальних рухів. А в хореографи запросити ведучу руханки зі «Всеукраїнської школи онлайн». І вже для цілковитої картини трешу запросити за продюсерський стіл «1+1 Медіа».
Зазвичай відгуки на фільм пишуть після його перегляду. У випадку з «Похоронами путіна» все стає доволі прозорим ще з тизеру: це не «Смерть Сталіна» – це «Скажене весілля – 4». Ні оновлення акторського складу, ні навіть претензійна зміна жанру («караоке»), не дадуть фільму додаткових очок. Типова байрактарщина «пізньої доби», Назарій Запухляк додає дрібку шароварщини, а «запозичений» крижовніковський концепт приправляє все це комплексом меншовартості, остаточно знецінюючи кіно.
Волонтерці з організації «Сміливі відновлювати» («Brave to rebuild») Вікторії Мішурі 20 років. З теми, як вона долучилася до «Сміливих» починається наша
У Національному центрі «Український Дім» згадували Помаранчеву революцію. Знакову, доленосну в історії України. Двадцять років тому українці вийшли на Майдан, щоб
У київському парку «Наталка» Ольга Пономарьова, мобільний фотограф та контент-мейкер, провела бранч «Контент як СУПЕРсила». Зібралося понад два десятка учасників: SMM-спеціалісти,
Свою національну ідентичність ми відстоювали за всіх імперій: російської, австро-угорської, нацистської, радянської. Наукова праця Радомира Мокрика «Бунт проти імперії: українські шістдесятники»
Ця давня канадська традиція віщує неофіційний початок осені. Сягає корінням XVII століття – тоді французькі поселенці посадили яблуні у Нової Шотландії,
Документальний фільм від Netflix «Таємниці теракотових воїнів» розкриває захопливу історію однієї з найбільших археологічних знахідок – теракотових воїнів та могилу першого
Американська співачка Лана Дель Рей анонсувала свій десятий студійний альбом, названий «The right person will stay». Запевнивши фанатів, що він побачить
Близько тисячі меломанів зібралися у столичному ТРЦ «Гулівер» на концерті MELOVIN. Відомий український співак підкорив публіку харизмою. Виконував композиції наживо. І
Дуже дякую за гарний матеріал. Прикро,що у ТВ-поводирів мізки все ще загострені на москву.