«Кубик-рубик» боксера Усика здолав нарешті скінченну множину активних обертів. І всі його доти козацькі зачіски, «гопаки» на рингу і сольний вихід під «правильну» композицію – тепер псові під хвіст. Це по суті повтор «номера» від Героя України Надії Савченко, яка не визнає  агресію Росії…

Якраз у свій день народження Олександр Усик пішов до Онуфрія, члена священного синоду Московської патріархії та її постпреда в Україні, і подарував йому свої боксерські рукавички. З автографом.

Це, певно, ті рукавички, якими Усик досі успішно давав по пиці своїм суперникам. Рукавиці, звісно ж, знамениті, ударні, непереможні. Але – кому в дар той удар? Тому, хто не встав зі стільця у Верховній Раді, коли всі стоячи вшановували героїв, які загинули, захищаючи Україну від російських зайд? Тому, хто каже, що Голодомор для українців – «наказание за то, что люди восстали против Бога»?..

Промовистий дарунок!

Схоже, якраз в день своїх уродин Усик втратив багатьох  своїх шанувальників. Саме в Україні. Але не те найсумніше. Може трапитися, що з тих рукавичок, які він так легковажно віддав «не в ті руки», вже вихлюпнулась і козацька сила, і непереможний дух… Згадується ота нещасна Анушка, що олію розлила…

Хоча один «національний», але чужий Україні телеканал солодко і смачно все хвалив і хвалив Усика»: мовляв, «великий боксер  припав до грудей блаженнійшого»…

А після того «мильного сюжету» одразу показали «Брильянтовую руку». А там перевдягнутий у цивільне міліціонер стоїть перед стінгазетівською карикатурою на Семьона Семьоновича Горбункова і питає в «управдома»: «Ви давно знаєтє Семьона Семьоновича?.. І что, все еті годи он піл, дебоширіл і, так сказать, морально разлагался?»
«Ні,  –  каже «управдом». – Всє еті годи он іскусно маскіровался под порядочного чєловєка…»

Гайдай справді унікальний режисер.
Або це його: «Дурік, зачем уси сбріл?». І правда, чого не втнеш зопалу чи здуру?

Потім, буває, одумаєшся. Але запізно…