Довгі дев’ять років кримінальні справи за фактами тяжких злочинів, скоєних владою проти учасників Революції Гідності, найперше – убивство Героїв Небесної Сотні, у більшості випадків усе ще не «визріли» до судових вироків. Хід розслідування, перепони у судовому розгляді, значний російський слід у справах та вади українського законодавства аналізували учасники пресконференції «Справи Майдану: стан слідства і перспективи правосуддя», яка відбулася в Укрінформі.

Представник офісу Генерального прокурора України Олексій Донський повідомив, що у 2022 році закінчився судовий розгляд відносно 5-ти представників спецроти «Беркут», причетних до вбивств 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській. Сторона обвинувачення орієнтувала суд на призначення цим особам довічного ув’язнення. Також цього року до суду піде впровадження щодо колишнього керівництва держави та керівників правоохоронних органів, яких звинувачують в організації кривавих подій та незаконному ввезені у січні-лютому 2014 року гранат російського виробництва. Частина цих осіб нині служить у правоохоронних органах країни-агресора. У стадії розслідування також справа колишнього керівника севастопольського «Беркута» за підозрою у скоєнні вбивств 17 лютого 2014 р. та колаборації – сприянні окупації Автономної Республіки Крим російською федерацією, де наразі цей чоловік працює у керівних органах.

Про безпосередню участь рф у подіях Майдану найближчим часом ітиме на судовому розгляді щодо колишнього керівництва України.

– Отримали докази і будемо використовувати їх у проваджені як систему фактів, – наголосив Олексій Донський. – По-перше, так званим днр та лнр під час обміну було важливо отримати п’ятьох бійців спецроти «Беркута», які працювали в Києві, але ніколи не проживали в Донецькій та Луганській областях. Це питання було принциповим, адже при невиконанні його, обмін міг би й не відбутися. По-друге, за свідченнями деяких фактів, Віктор Медведчук до 19 лютого перебував у своєму маєтку на Закарпатті, та потому переїхав до Криму, звідки 20 лютого спілкувався з колишнім президентом Віктором Януковичем. 26 лютого він переїхав до Женеви, а наступного дня зафіксовано прояви окупації росією півострова. Саме ці факти невдовзі оприлюднять у стінах суду.

Стосовно «російського сліду» у звірствах влади проти учасників Революції Гідності заступник керівника управління ДБР у справах Майдану Артем Яблонський зазначив: більшість підозрюваних у цих тяжких злочинах нині переховуються в росії. Втім, за його словами, є поступки у пошуках активів колишніх державних посадовців та стягненні їх у дохід держави. Зокрема, Вищий антикорупційний суд задовольнив позов Мін’юсту про стягнення рухомого і нерухомого майна Віктора Януковича. Ця процедура застосовується і до тодішнього очільника МВС Віталія Захарченка, активи якого оцінено у 1,4 млрд грн.

Окрему увагу учасники пресконференції зосередили на труднощах і гальмах у проведені систематичних судових розглядів. Через постійні відтермінування розгляду на тривалі періоди важливі справи банально закривають за строком давності. З цього приводу велике обурення висловлювали присутні на пресконференції представники ГО «Нескорений Майдан 18.02». Громадських активістів обурюють, зокрема, чотири судових розгляди, які тривалий час не завершуються через байдужість служителів Феміди. На думку представників «нескореного Майдану», суддівська система України «є загрозою національній безпеці нашої держави, а зміни, які відбуваються в ній, – це лише імітація реформ».

2024 року спливають строки давності тяжких злочинів щодо учасників Майдану, і нині громадськість рішуче вимагає від органів слідства та судової системи пришвидшити розгляд 60-ти кримінальних проваджень. Затримка обумовлена багатьма формальними приводами на законодавчому рівні, якими зловживають судді, адже українське право передбачає можливість відтермінування розгляду справи як елемент адвокатської тактики, пояснює Олексій Донський. Щоб змінити це, до початку повномасштабного вторгнення було ініційовано законопроєкт 6454-д, вкрай важливі пункти якого Верховна Рада не ухвалила навіть у першому читанні. Але громадські активісти не складають рук: розраховують, що в нових реаліях під тиском суспільної думки та за підтримки влади цей законопроєкт набере необхідну кількість голосів. Адже, за словами Тамари Швець, дружини Героя Небесної Сотні та голови ГО «Об’єднання родин Небесної Сотні та активістів Революції Гідності», 29 рідних, серед яких і молоді дружини віком до 40 років, не витримавши такого психологічного тягаря, пішли у вічність. Не діждалися справедливого вироку убивцям їхніх рідних.

До розгляду справ Майдану залучили і Міжнародний кримінальний суд, проте, як розповідає виконавча директорка ГО «Центр громадських свобод» Олександра Романцова, жодних результатів це не дало.

– Неможливо визнати Майдан як «міжнародний злочин проти людяності», адже, як нам повідомили, бракує системності,– не приховує досади пані Олександра. – Хоча ми намагалися довести, що подібні напади відбувалися не тільки в Києві, а й по всій території України. А тимчасом, такого пункту немає і в українському кримінальному кодексі. Якби такий критерій був, то строку давності у цих справах не існувало б і ризиків згаяти час суттєво поменшало.

Учасники пресконференції неодноразово наголошували: нині справи Майдану особливо потребують посиленої суспільної уваги. Адже, на переконання Олександри Романцової, розгляд цих справ – «перший екзамен, який українське правосуддя складає перед тим, як взятись за воєнні злочини рф». Думку колеги підхопив активіст ГО «Нескорений Майдан 18.02» Василь Пазиняк. Процитувавши аргументацію проректора Українського католицького університету Мирослава Мариновича: «Ми виграємо війну тяжкою кров’ю, але якщо ми не змінимо ситуацію всередині країни, то ця перемога обернеться ганебною поразкою».