Порошенко – не ікона і не генсек, а робочий інструмент в руках Божих. І свою роботу він робив.

Результати відомі. Особисто я йому за багато що дякую. Недопрацював, але, думаю, матиме шанс завершити. Де був Порошенко до виборів –  є питання. І не тільки до нього, а й до його оточення. Порошенко між виборчими турами – це ідеальний лідер. Зуміє зберегти себе таким – ще скаже своє слово в історії, і стане великим.

А тепер – про нас. Нас, однодумців, – кожен четвертий. Не «лише 25%», а «аж 25%»! Тих, хто зумів перемогти телевізор. Нас багато. Щоб відстояти зміни і не дати державцям збочити з правильного напрямку, достатньо 10-15%. А нас? Сила! Не втрачаймо цього відчуття ліктя, додаймо сили соціального партнерства – і допомагаймо новому президенту зрозуміти, на яку авантюру його штовхнули олігархи.

Без паніки, без істерик. З гарячим серцем (тільки прошу –  не голосуйте ним), холодним розумом і міцними руками. Поплакали – і знов фіалка розцвіте.

Замирімося, з ким посварилися через політику. Бо восени матимемо нову нагоду посваритися. Твердо пам’ятаймо: головний і єдиний справжній кандидат Кремля в Україні –  Господін Хаос. Не даймо йому шансу, бо він не розбиратиме, де зелені, де пурпурові, а хто Бойка любив. Їм потрібні не ми, такі розумні, а ми, такі мертві.

Але ми живі! І вже це дає нам неабиякий шанс!