Новітня війна в’їлася в душу й мозок українців. Перші її етапи вже здаються віддаленими в часі, задимлені новими кривавими боями на східному фронті.

А все починалося 10 років тому з анексії Криму. Тодішня квола реакція міжнародної спільноти на гібридну агресію, розгубленість несформованої української влади тільки розпалювали загарбницькі апетити росіянців. Розв’язавши відкриту масштабну війну, вони марять заглитнути всю Україну. І, схоже, посунути дикою ордою далі, сіючи руїну, множачи мільйонами вдів, сиріт і біженців

Та згадаймо народ, який пережив усю гіркоту вигнанця і приніс велику жертву московським творцям геноциду. Згадаймо шанобливо кримських татар.

Для них півострів Крим, який нині знову під тимчасовою окупацією, є не просто домом, а Батьківщиною. Закон «Про корінні народи України», ухвалений Верховною Радою України 2021 року, вперше визначив засади захищеності в царині мови, культури, релігії тощо. Для кримських татар, кримчаків і караїмів – це значущий правовий акт, вистражданий довготривалою боротьбою та стійкістю.

Кримські татари, коріння яких сягає кочових племен середньоазіатських степів, прибули до Криму в ХІІІ столітті, принісши з собою барвисту різноманітність традицій і звичаїв. Заснували ханство, яке процвітало як центр торгівлі та культури, залишивши тривалий слід у регіоні. Кримчаки, нащадки стародавніх єврейських громад Криму та Хозарського каганату, населяли півострів понад тисячоліття. Зберегли свою унікальну мову, традиції, поєднавши елементи єврейської та кримської культур в особливу самобутність. Караїми, тюркомовний народ, який дотримується певної форми іудаїзму, оселилися в Криму в пізньому середньовіччі, рятуючись від переслідувань.

Під владою ханства різні народи співіснували та сприяли загальному розквіту цивілізації. Їхня столиця Бахчисарай стала маяком ісламської культури та науки, відома своєю архітектурною пишнотою та інтелектуальною жвавістю.

У 1783 році ханство потрапило під владу Російської імперії, і відтоді починається чорна смуга в історії кримських татар, позначена вимушеними депортаціями. Татар змушували покинути свою батьківщину, а ті, хто чіплявся за рідну землю, страждали під російським поневоленням.

ХХ століття принесло нові потрясіння – жахи сталінських репресій. У 1944 році їх масово депортують до Середньої Азії. Сталінський режим звинуватив цілий народ у співпраці з нацистами. Цей геноцид забрав життя майже половини кримських татар.

Але вони і цього разу вистояли, зберігши свою культурну спадщину та сильне чуття ідентичності. Їхнє повернення до Криму після розпаду Радянського Союзу було справедливим та довгожданим.

І ось ненависна росія знов володарює в їхньому Криму. Вдершись у чужу суверенну країну, принесла на танках і з озброєними «зельонимі чєловєчкамі» чергову депортацію, етнічні чистки, вбивства та цинічні фальсифікації під час так званих референдумів.

Знову їхня предківська земля стала предметом геополітичних ігор. Але з нашою спільною перемогою над московськими нелюдами неодмінно настане світлий день повернення додому. В рідний Крим, у нашу вільну європейську Україну.

І знову смакуватимемо кулінарні шедеври кримськотатарської кухні, надихатимемося піснями Джамали, читатимемо збірки кримськотатарської поезії, дивитимемося програми кримськотатарською мовою… І стрічаючи схід сонця на теплому березі Чорного моря, гукатимемо одне одному: «Sabalar hayır!», «Доброго ранку!».