Науковці називають її «розривом поколінь». А ми – «проблемою «батьки-діти». І знаємо, що вона одвічна та невмируща. У підлітковому віці такі конфлікти спалахують частіше. Це пов’язано не з віковою різницею, а з тим, що кожна культурна епоха формує свій світогляд.

Наші батьки дорослішали в часи СРСР. І їхнє дитинство та молодість дуже відрізняються від того, чим живуть діти та молодь сьогодні. Те, що вважалося за норму у старшого покоління, для нинішньої молодості – незвичне.

А тому намагання батьків нав’язати свої цінності дітям можуть спричинити лихе. Бо така нав’язлива турбота чи опіка часто сковують ініціативу, паралізують волю. Обмежують особистість. Скільки разів чуємо, як дорослі засуджують те, що не розуміють: сучасну музику, розваги, інтереси, експерименти з зовнішністю, стиль одягу та життя. Можливо, вони просто не мали змоги спробувати це за своєї молодості, не знали такого… Можливо, їм нехіть чи перебороти свою шкарубку звичку, яку для виправдання назвали «нормою», прийняти щось нове.

Діти також інколи уперто не бажають розуміти батьків. У перехідному віці їм може здаватися, що всі налаштовані проти тебе, що рішуче противляться твоїм ідеям та поглядам. І підлітки часто-густо просто замикаються у собі, у своїх інтересах. Або ділять свій час більше з друзями-приятелями, аніж з батьками.

От якби мудрі мама-тато у такі моменти згадували себе в цьому віці! Ще й конкретні епізоди своєї-таки непокори щодо рідних. Певна: тоді б швидше відновлювалися оті місточки-кладочки між батьками-дітьми, що їх розхитують та розлущують хвилі підліткового бунтарства.

Звісно, конфлікт між поколіннями – «універсальний», «вічний», завжди зберігає свою сутність, змінюючи лише форму. Так нас учить наука. Американський соціолог Отто Ранк стверджував, що соціальний прогрес ґрунтується в основному на протилежності між двома поколіннями.

– Конфлікт поколінь є завжди, і, скоріш за все, в нас з нашими дітьми теж буде цей конфлікт, – розповіла для сайту «Волинські новини» психолог, гештальт-консультант, молодший спеціаліст ГО «Центр психології та психотерапії» Катерина Меркулова. – Конфлікт насправді необхідний для молоді, для психологічної сепарації (відокремлення) від батьків. Коли людина починає ставати собою, коли розпочинаються суперечки з батьками, коли в них розходяться думки, то розпочинається конфронтація з батьками для подальшого відокремлення.

Батьки відчувають і, звісно ж, боляче переживають оте «відокремлення» дитини. Необхідно дати їй можливість використати цей час для дорослішання.

Згадую чудовий фільм «Шалена п’ятниця» режисера Марка С. Вотерса. Цю стрічку варто подивитися всією родиною. Це історія матері та доньки, в яких смаки розходяться геть в усьому – в моді, музиці, у чоловічих типажах. Але одного разу все змінюється. Прокинувшись одного ранку матір Тесс та донька Енн розуміють: вони дивовижним чином… обмінялися тілами. І тепер їм треба прожити день життям іншої. І не видати того, що сталося. Отак наші кіногероїні починають дивитися одна на одну іншим, оновленим поглядом. І зрештою проймаються взаємною повагою.