Якщо вийти на станції столичної підземки «Арсенальна», можна потрапити в покрите таємницями місце – «Зелений театр».

Його звели на схилах Дніпра ще 1949 року. Фундаментом для будови стали залишки Нової Печерської фортеці. Тодішнє середмістя Києва ще яріло руїнами Другої світової війни, і влада міста вирішила організувати для киян новий центр «культурного дозвілля». Стараннями архітекторів в амфітеатрі новозбудованого «Зеленого» могли всістися 4000 глядачів.

Було – минулося.

Нині театр у вельми плачевному стані. Фактично – це пам’ятка розрухи. Всюди бруд та сміття, валяються шматки цегли, стіну обтягнули сіткою – убезпечили людей від падіння каменів. Бо навіть при такій сумній картині кияни не цураються цього «місця спокою». Їм, очевидно, кортить довідатися таємниці, які не може не приховувати ця історична місцина, сповнена загадковості.

Хтось тут шукає портали у потойбічний світ через підземелля будівлі, інші вірять у Господаря театру, з яким обов’язково потрібно привітатися, щоб гарантувати собі безпеку. І краще це робити вголос, аби він прийняв вас як гостей.

А які неймовірні краєвиди відкриваються з цього майданчика, з його пагорбів! Справжня вистава природи із Києвом у головній ролі.

Столиця потребує цього театрального кону. Цього ущерть залюдненого амфітеатру. Сценічних пристрастей на тлі київських круч. Й овацій натхнених красою глядачів – таких бурхливих і щирих, щоб їх чув Дніпро і радо ніс хвилею на той берег, де виріс юний Київ.