Часто відчуваєте себе «чужим серед своїх, своїм серед чужих»? Сказав щось криве на Юща — «риг», правду про «синіх» — «любі друзі»; не цитуєш «95-й квартал» — «порохобот», пригадуєш відверті «пролюби» попередників — «зелебобік». Я ж став «гомофобом», і «пі****сом» в одній особі.

Днями в Києві відбувся «Марш рівності». Щоб уникнути цілком очікуваних провокацій, влада, звісно, подбала про численну охорону його учасників. Ясна річ, у цю живу «лінію розмежування» відбирали не завсідників кав’ярень і не серед сек’юріті дорогих столичних ресторацій.

Отак я опинився у статусі «хлопчика для побиття». З обох сторін.

Архаїзми на папері і в головах, або чому я «пі****р»

Стаття 24 Конституції України: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом». Стаття 51 Конституції України: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка».

Не вдаватиму із себе видатного юриста, але ці дві статті таки суперечать одна одній. Ящик Пандори спробуємо відразу закрити, бо знайдуться прихильники різних позицій. Розкрию вам величезний секрет: я гетеросексуал, в якого є знайомі  одностатеві пари. Є вони і з-поміж ваших знайомих.  Гомосексуальні пари в Україні існують без будь-який цивільно-правовими гарантій. То де ж рівність?

Гомосексуалізм – віяння моди? Точно ні. Таке існувало завжди. Читайте «греків», Оскара Вайлда, Шекспіра…

О Боже, це розбещення дітей? Точно НІ! На відміну від рашизму, тягу до однієї статі не можна нав’язати, і в одностатевих парах у 95-ти відсотках випадків діти виростають гетеросексуальними, як і в «традиційних». Чому ми з таким завзяттям не боремося з алкоголічними сім’ями, бомжами, збоченцями? Питання для дискурсу. За ці аргументи я і став у коментах поборників «традиційних цінностей» «пі****кою підстилкою».

Танець на кістках

Але я категорично проти таких «маршувань» у час війни. Суспільству треба пояснювати, робити форуми, підкасти, фільми, щоб це не мало вигляду «оргії на кістках». Я за всі добровільні прояви кохання. Але не тоді, коли мені нав’язують: мовляв, «дивися – ось ми які!». Не тоді, коли акції на підтримку Червінського заборонено, «бо війна», а різнокольоровий фестиваль – гайда, вперед! Якщо рівність, то рівність для усіх! Після цього мені важко пояснити побратимам, «що то є», і що гомофобність точно не свідчить про твою гетеросексуальність. А я мушу це пояснювати, бо опуститися до рашизму дуже легко.

З мого досвіду скажу: за такою невизначеністю і протистоянням стоять геть інші інтереси, і цим точно керманять зі спільного, не-українського, кабінету. Дякую хлопцям і дівчатам, які стояли посередині, на тій мудрій «лінії розмежування» і не допустили картинки, яку з обох таборів так прагнули «розігнати».