Щоб подолати сформовану нестримною доцільністю й маніпуляціями цивілізаційну кризу, треба переосмислити сенс успіху людини. Тільки добра справа і добре слово зможуть повернути в суспільний простір довіру, а відтак зв’язати розпад часу. Тільки добре слово і добра справа є тим правдивим досвідом, який тримає вкупі минуле і майбутнє та наповнює сенсом наше сьогодення.

Успіх, сформульований у дискурсах доцільності, — це завжди категорія нашої свідомості. Коли успіхом стануть добре слово і добра справа, то в наше буття, де раніше була частина нашої свідомості, впровадиться частка світу — простір благодаті. Тоді коротка мить наповнить все життя людини новим сенсом — піклуванням!
Але найголовніше полягає в тому, що особливо нічого не треба змінювати. Людям достатньо погодитися з тим, що сенс їхнього життя інший.

Все, що вони робитимуть, повинно отримати новий вектор. І це не означає, що треба щось вигадувати або навмисно щось шукати. Достатньо жити так, щоб після тебе не доводилося нікому прибирати; спілкуватися з людьми так, щоб вони діставали від цього втіху; будувати плани так, щоб для суспільного оточення їх реалізація була очікуваною і бажаною.

Тоді права і свободи людини отримають чіткий суверенітет: їх реалізація не повинна руйнувати довіру між людьми, якщо людина має намір жити в суспільстві. Всім нам треба просто перезастібнутися.