На перший погляд, бокс – це суто чоловічий спорт. Заробити синець, розсічення брови чи серйознішу травму не вельми приємно і привабливо для будь-якої дівчини. Проте жіночий бокс існує: регулярно відбуваються турніри – від місцевих до чемпіонатів країни, континенту і світу. В чому ж особливість і привабливість жіночого боксу? Які вони, дівчата в боксерських рукавичках? Що їх мотивує виходити на двобій?
Наша співрозмовниця – чемпіонка України з боксу, член національної збірної України Тетяна ШЕВЧЕНКО.

– Тетяно, як Ви прийшли в бокс?

– Несподівано для себе і своїх знайомих. Спорт подобався з дитинства, однак зайва вага заважала серйозно займатись. Коли проблема «відпала», почала шукати якусь спортивну секцію. Пішла на бокс… Швидше заради цікавості. Це вже згодом, коли почала непогано боксувати навіть з хлопцями, – повірила в себе. Знайшла професійного тренера, та відразу попередила: хочу виступати в ринзі. Півроку старанно тренувалася, взяла участь у перших змаганнях. Спочатку, звісно, більше програвала, але після двох років занять стала чемпіонкою України.

– І все ж таки чому саме цей вид спорту?

– Я ніколи не цікавилася бойовими мистецтвами. Але через характер і вчинки знайомі часто називали мене «бійцем». От і вирішила  позайматися чимось таким. Спершу мала намір піти на кікбоксинг, але вибрала бокс – влаштовував розклад тренувань. А спробувавши зрозуміла –  моє на всі сто!

– Як на Ваш вибір відреагували родина, друзі?

– Знайомі та друзі підтримували, а от рідні, особливо батьки, були налаштовані негативно. Тільки-но почалися тренування в парах і з’явилися   перші синці, мама дуже нервувала. Що вже казати про її реакцію, коли  кинула університет через постійні роз’їзди по змаганнях. Проте змогла переконати батьків, що цей вчинок зважений, що я собі не ворог. Час минув, усі потроху звикли… Наразі бокс – це моє життя, моя робота, і сім’я мене повністю підтримує.

–  Багато дівчат у нашій країні займаються боксом?

– Без перебільшення, в Україні жіночий бокс розвивається надзвичайними темпами. Постійно проходять чемпіонати, кубки, різноманітні турніри. Останнім часом набирають поширення спільні змагання з чоловіками. Це добра можливість тримати себе в бойовій спортивній формі.

– Яка вона, дівчина-боксер?

– Ви, може, здивуєтеся, але за зовнішністю навряд чи комусь вдасться впізнати дівчину, яка займається боксом. А от внутрішній світ і характер у нас доволі специфічні: не кожній вдається пережити поразку у ринзі, а потім повертатися знову й знову. Без залізного характеру тут робити нічого.

– Враховуючи особливу турботу жінок про свій вигляд, красу, чи побоюються дівчата перед виходом на ринг за імовірні наслідки?..  

– За правилами ми, на відміну від чоловіків, боксуємо у захисних шоломах. Це береже від розсічень чи інших неприємностей. Мабуть, найбільше переживаємо за ніс. Але такі травми трапляються рідше, ніж у чоловічому боксі. Фізіологічно жінки слабші, й удари, відповідно, теж.  Утім, перед виходом на ринг про таке найменше думаєш. Вибудуєш професійний захист, вибереш  правильну тактику – і бій виграєш, і синців не отримаєш. Як на мене, травматизм майже однаковий в усіх контактних видах спорту: в баскетболі, гандболі часто бачу розбиті носи.

– Найвідоміші, найтитулованіші боксери-жінки в Україні…

– Звісно, це Тетяна Коб, яка чудово виступила на Олімпійських іграх 2016 року. Вона поки що перша і єдина з України здобула олімпійську ліцензію. Тетяна – чемпіонка Європи, бронзова призерка світового чемпіонату. Інших мало хто знає, адже жіночі боксерські поєдинки наше телебачення не транслює. Хоча  в інших країнах цей вид спорту увагою не обділений. Треба, щоб ситуація змінилася, щоб країна знала і впізнавала своїх спортсменок-героїнь.

– Наскільки успішні українські спортсменки на міжнародній арені?

– Не дивлячись на хороший рівень, медалі нам дістаються важко. Чому? Можливо, проблема, як і в інших видах спорту, в недостатньому фінансуванні. Часто отримували незрозумілі суддівські вердикти. Але ми не здаємося – тренуємося з  більшою віддачею.

– У чоловічому боксі успішні спортсмени отримують чималі гроші. А чи можуть похвалитися високими заробітками боксерки?

– Якщо говорити про олімпійський бокс, там чоловіки, як і жінки,  отримують доволі скромну зарплату. Захмарні гонорари – в професійному чоловічому боксі. Жінки-професіонали отримують, ясна річ, менше, адже рівень розвитку жіночого боксу кардинально різниться від чоловічого.

– Правила в жіночому боксі такі ж, як у чоловічому?

– Так, і формула бою, і правила. Хіба що в олімпійському боксі жінки, повторюся, виступають у захисних шоломах, а чоловіки – без. Зате професіонали виходять на ринг без шоломів…

–  Життя спортсмена – постійні тренування, збори, змагання. Чи вистачає часу на суто жіночі справи: походити по магазинах, відвідати салон краси, експериментувати на кухні? Врешті-решт, на особисте життя?

– Загалом Ви маєте слушність, майже весь час поглинає спорт. Але неділя обов’язково вихідний – це законний день відпочинку навіть на зборах. Дуже люблю готувати – це моє хобі. Брак часу – не менша проблема і для інших професій, бо той, хто віддається роботі сповна, скаже вам те саме.

А особисте життя? На нього, трапляється, не вистачає не лише часу, а й моральних сил. Але багато дівчат зі збірної зустрічаються з хлопцями, а в когось вже й сім’ї.

– Захоплення боксом заважає чи, навпаки, допомагає дівчатам у таких знайомствах?

– Частіше це зацікавлює, одразу виникає багато запитань. А щодо  хлопців?.. Тут ми зазвичай спочатку не розкриваємося, бо часом вони навіть лякаються (Сміється).

– Вам доводилося застосовувати навички боксера поза рингом?

– Ні, такої нагоди не траплялося. Хоча завдяки постійним тренуванням  маю не лише сильні руки, а й витривалі ноги: можу бігти швидко і довго.

– На жаль, в житті всяке буває, тому наостанок – порада від Тетяни Шевченко: найефективніший прийом, удар або серія ударів для самозахисту.

– Взагалі, я не прихильниця агресії і вважаю, що відповідати силою слід лише у безвихідній ситуації. Тут можна забути про будь-які правила, адже самозахист – це відповідь на напад. Тому можна бити і нижче пояса, вдарити в очі… А поки нападник оговтується від болю – тікати та кликати на допомогу.