Мерехтить в очах безконечний шлях,
Гине-гине в сірій мряці слід по журавлях.
Кличуть «Кру-кру-кру, в чужині умру… 

Ці слова славетної пісні-реквієму пригадалися на прес-конференції, організатори якої розмірковували про те, як сконсолідувати націю довкола проекту «Повернення героїв на рідну землю».

Є в ініціаторів проекту своє чітке уявлення з чого почати. Зі створення в Києві Алеї українських героїв революції 1917-1921 років.

На думку голови громадської організації «Українська військова організація Спас 23» Володимира Волкова, таке сакральне місце у столиці є – історичний некрополь «Аскольдова Могила», де упродовж тисячі років ховали видатних діячів. Очільник «Спаса 23» озвучив пропозицію організаторів: факт створення на цих схилах Алеї Героїв утвердити, перепоховавши тут Євгена Коновальця – у рік його 125-річчя.

З досьє «ГРІНЧЕНКО-ІНФОРМУ»:
Коновалець Євген Михайлович – український військово-політичний діяч, один з найвідоміших лідерів національно-визвольного руху початку та середини ХХ ст. Полковник Армії УНР, командир Української військової організації. З грудня 1922 року – в еміграції. На початку 1929 року у Відні за ініціативи полковника Коновальця та його однодумців було створено Організацію Українських Націоналістів (ОУН). Сам Коновалець став її першим головою. Загинув 23 травня 1938 року в Роттердамі (Нідерланди) внаслідок теракту, організованого НКВС. Похований на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі.

За словами Володимира Волкова, ідея перепоховання Євгена Коновальця в Україні має свою історію. Ще 2007 року було проведено відповідну підготовчу роботу, і навіть довели її «майже до фінальної частини». Але «деякі сили» завадили перевезти прах засновника ОУН на Батьківщину. УВО «Спас 23» має інформацією, що термін оренди місця на кладовищі Роттердама закінчився майже два роки тому. Наразі існує реальна небезпека, що поховання українського героя можуть зрівняти із землею. Тож громадські активісти пропонують об’єднатися: Євген Коновалець має знайти спочинок на святих Дніпрових схилах.

Володимир Волков повідав, що УВО «Спас 23» також проводить «підготовчу роботу», аби перепоховати на майбутній Алеї двох героїв Крут, похованих на столичному Лук’янівському цвинтарі, та ще двох, могили яких – на Черкащині, у селищі Городище.

Ініціативу створення Алеї українських героїв саме на Аскольдовій Могилі підтримують не всі. Як зазначив Володимир Волков, Український інститут національної пам’яті пропонує для цього територію Музею історії України у Другій світовій війні, або у Хрещатому парку, поряд з «Аркою дружби народів» – скульптурною композицією на честь «возз’єднання»  України з Росією. Однак, це «стовідсотково радянський підхід», – вважає Волков. Зазначивши, що існує ще одна думка: залишити похованих за кордоном видатних українців на місці їхнього упокоєння, аби вони нагадували світові про Україну. Проти такої аргументації «спасівці», схоже, не заперечують. Проте беззастережно виступають за повернення в Україну тих визначних її синів і доньок, які заповідали поховати себе на Отчині. Найперше – Олександра Довженка. Вволивши його останню волю: «…Земле рідна, прийми мене хоч мертвого…Богом прошу, візьміть мене додому, до рідної Десни, до рідної хати, до рідного слова, до рідних тополь і вишень, якщо не тлінне тіло моє, то хоча б моє багатостраждальне серце».