Навіть згадка про штучний інтелект зазвичай асоціюється з такою собі  машиною, що думає. Але хіба може машина думати? Навіть людям, знадобилися сотні тисячоліть еволюції, тисячоліття шукань і помилок, століття революцій: когнітивної, промислової, наукової.

Американський вчений Мічіо Кайку, автор науково-популярній праці «Фізика неможливого», ще 2008 року визначив: штучний інтелект, у тому уявленні, в якому він закладений зараз у нас, – це неможливість І класу. Відтоді минуло одинадцять років, і нині припущення науковця збуваються.

То що ж таке штучний інтелект? І чому маємо говорити про нього в контексті моди?

Наша помічна на всі випадки життя «Вікіпедія» визначає його як «властивість інтелектуальних систем виконувати творчі функції, які традиційно вважаються прерогативою людини». Хоча саме в цьому випадку, очевидно, варто дотримуватися принципу «довіряй, але перевіряй». Бо схоже, все ще немає єдиного і чіткого визначення цього поняття. А науково-дослідницькі групи та програми в усіх усюдах планети все ще намагаються досягнути отого недосяжного ідеалу машини, що вміє думати.

А нинішній штучний інтелект – це таки штучні нейронні мережі. Себто, математична модель, що практично відтворює роботу нейронів нашого мозку. І навіть працює за принципом самонавчання або, простіше кажучи, проб та помилок. А відтак сама розуміє, що правильно, а що ні. Саме ці інновації активно використовуються в технологіях розпізнавання картинок, облич, емоцій, конкретних предметів, аналізі великих даних, прогнозуванні.

Але як ці нейромережі можуть уплинути на чарівний, загадковий, непередбачуваний світ моди? Перша найпоширеніша і, на щастя людини, помилкова думка: штучний інтелект замінить дизайнерів. Але ні! Принаймні поки що це неможливо. Нейромережа не може створювати щось аж геть нове, інноваційне, не схоже на вже творене.

У серпні 2018 року 18-річний дослідник штучного інтелекту художник Роббі Баррат витворив нейромережу, яка започаткувала колекцію одягу в дусі Balenciaga. Він заклав в алгоритм основні канони цього бренду, а як навчальні елементи використав кадри з показів, зображення з книг, рекламні кампанії й речі з інтернет-магазинів. І що отримав у підсумку? Деякі видання навіть написали, що ця колекція видалася кращою, ніж її оригінальний прототип авторства самого Демни Гвасалії. Отже нейронна мережа може проаналізувати попередні колекції бренду, створити щось «нове», але саме в чітких рамках навченого, не більше.

Але є сфера, де штучний інтелект справді незамінний. Йдеться про аналіз даних. Американська компанія Stitch Fix використовує синтезовану роботу алгоритмів та живих фахівців, і там штучний інтелект – персональний оналйн-стиліст. Користувачеві потрібно лишень заповнити анкету, зазначивши розміри, бюджет, свої переваги в одязі, заплатити за послугу 20 доларів, а далі справа за нейромережею. Вона аналізує модні тенденції за тисячами картинок, за відеозаписами з показів мод – і  знаходить те, що вам треба.

«Штучний інтелект замінить всю важку фізичну працю, працівники промисловості  незабаром просто втратять роботу», – чуємо з усіх боків. Проте у тій-таки швейній промисловості роботизація поки що відверто пробуксовує. Ендрю Ло, виконавчий директор холдингу Crystal Group ремствує, що швачки-роботи не можуть конкурувати з людьми: занадто дорогі. Наприклад, у Бангладеш, де виготовляється значна частина одягу мас-маркету, швачка отримує 150-200 доларів на місяць – не порівняти з величезними сумами на утримання автоматичних роботизованих ліній пошиття. Хоча Sew Bots (робот-швачка) вже існує. І навіть запрограмований людиною на пошиття футболок, бо поки на більше не здатний. Хоча нові навички – це справа часу.

Здавалося б, така креативна сфера, як мода, в принципі не може зазнати сильного впливу комп’ютеризації, прогнозування. Та не все так однозначно. Головне, не боятися інновацій, використовувати їх на користь. Можна, наприклад, прискорити процес створення колекцій, аналізуючи тенденції, як це хоче зробити американський бренд «Tommy Hilfiger», або створити за допомогою зчитувальних датчиків ідеальні кросівки для жителів конкретного міста, як це зробила компанія «Adidas».

Чи, зрештою, користатися додатком «Style Match» в Google Lens для розпізнавання одягу на людині лише за фото. Втім нині це вже реально працює. У моди нова революція, і все, що нам залишається – зустрічати її з розкритими обіймами.