У вікні тремтить фіранка, мов серце, що ще не вирішило – закохане воно чи ні.
На сторінці книги – висохла пелюстка, що пахне червнем, хоч за вікном – листопад.
В очах коханої – світло, відбите від свічки, але те світло каже більше, ніж тисяча слів.

Коли він ішов, не грюкнув дверима. Залишив кружку з недопитим чаєм.
І кружка волала у відчаї!

Нитки, якими зшито наше життя…
Не події змінюють нас – змінює шерсть на її пальті, що пахне домом.
Не війна ламає – ламає клаптик листа, забутий у кишені загиблого солдата.

Коли поет шукає риму – він не кричить. Він дивиться на те, як капає віск.
Коли художник малює біль, він вибирає не чорний –  попелястий, трохи з відтінком бузку.
Коли кохаєш – не говориш усім про це… просто виправляєш подушку під її головою вночі.

Її величність  Деталь – справжній монарх цього світу!