Про хід реформ і їхню необхідність, про те що і як треба робити говорять, пишуть, сперечаються багато. Найбільше – останніми роками. Професійного  рівня експертні дискусії на цю тему точаться, головним чином, у столиці, під пильним зором центральних медіа. Натомість в українській глибинці експерти констатують низьку суспільну обізнаність. Місцеві ЗМІ мало розповідають про реформи: бракує фахових коментарів. Як наслідок, за даними дослідження українського представника світового лідера в галузі маркетингових досліджень – компанії TNS, показник поінформованості громадян про прогрес реформ за останній рік погіршився. Якщо 2015 року про хід реформ нічого не чули 13 відсотків українців, то минулого року –  вже 18%.
На подолання такої негативної тенденції спрямований проект аналітичної платформи «VoxUkraine» – «VoxConnector», презентація якого днями відбулася у столиці. Його втілюють за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні співорганізатори: Центр економічної стратегії та Реанімаційний Пакет Реформ – РПР.

– Ідея проекту – формувати дискусію довкола економічних питань, – зазначив головний редактор «VoxUkraine» Борис Давиденко. – Це потрібно для прийняття правильних рішень. У дискусії, яку проводимо впродовж останніх двох з половиною років, беруть участь понад 300 експертів, авторів, які публікували свої статті на нашому сайті.

На думку Давиденка, щоб суспільство сприйняло реформи і їх неможливо було «відкотити назад», необхідно ці зрушення «донести, легітимізувати серед широкого кола населення».

– Ми вміємо доносити свою думку до тих, хто приймає рішення, вміємо розмовляти з експертами, але не можемо розмовляти з широким колом населення, – пояснив головний редактор «VoxUkraine». – Люди в регіонах здебільшого не читають столичні центральні ЗМІ. Ми нашою аналітичною платформою взялися доносити якісну незаангажовану експертну думку на місця.

– Ми аналізували розрив, який склався між високим рівнем користування і довіри до місцевих ЗМІ, зокрема як до джерела новин, та обмеженим доступом регіональних ЗМІ до експертної думки з питань загальнонаціональної державної політики, – зауважив, долучаючись до розмови, виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. – Є експерти, які хочуть, щоб їх почув широкий загал, і є ЗМІ, зацікавлені, щоб їм обґрунтовано довіряли. Зокрема тоді, коли вони висловлюються щодо державної політики. Можливість поєднати ці дві потреби і визначає суть нашого спільного проекту. Розуміємо, що в багатьох випадках проблема просування, впровадження реформ виникає не через брак певного технічного рішення, а тому, що оптимальний шлях, на якому сходяться переваги експертів, стикається з усталеними суспільними позиціями, часто сформованими політиками або часом. Але ці позиції зазвичай суперечать меті впровадження реформ. Важливо не лише донести ідеї, сформовані в київському експертному середовищі, а й перекласти їх на мову, зрозумілу широким верствам українського суспільства.

Керівник відділу комунікацій РПР Ірина Соломко зауважила: спілкуючись з журналістами місцевих ЗМІ, відчула, як їм важко писати про хід реформ в Україні.

– Журналісти прямо говорять: нам власники видань забороняють писати про позитив, бо вважають це «піаром». І немає значення –  цей позитив про діяльність уряду чи приватної компанії. В таких умовах, зрозуміло, працювати вкрай важко. Та й люди вже втомилися від теми реформ. Регіональні видання навіть намагаються не використовувати у своїх матеріалах слово «реформи». Бо в комерційних електронних ЗМІ, де вкрай важливим є показник кількості відвідувань, переглядів, це слово відлякує користувачів.

В таких умовах комунікувати реформи дуже важко, стверджує Ірина Соломко. І підсумовує: якщо нам вдасться принаймні 10% того якісного експертного продукту, який генерується у Києві, поширити в регіони, і він дійде до читача на місцях, нашу «програму мінімум» виконаємо.

Заступник головного редактора газети «20 хвилин. Житомир» Тарас Боросовський, зізнався: регіональні ЗМІ передусім цікавлять теми, які турбують їхню місцеву аудиторію. Упродовж останніх 10-20 років відбувається великий розрив між тим, що висвітлюється на загальнонаціональному рівні, і потребами людей на місцях.

– Коли готуємо публікацію про сьогочасні економічні та соціальні зміни, виникає проблема знайти людину, яка досконало знає суть певної реформи, як вона має відбуватися, хто основні бенефіціари і чому в тих чи інших випадках її не вдається реалізувати на місцях.

Тому, сподівається керівник житомирського видання, співпраця у проекті підніме рівень їхніх публікацій про хід реформ.

– За тиждень отримали 65 заявок на участь у проекті від локальних медіа, – сказав менеджер «VoxConnector» Кирило Єсін. – Регіональні ЗМІ – наші головні партнери, до яких будемо дослухатися. А їхні читачі – наша цільова аудиторія. Ідея проекту, його механіка – по суті новаторські для України. Намагатимемося працювати якісно, ефективно і системно. Розширюватимемо кількість партнерів поступово. За 2017 рік плануємо залучити до співпраці 200 видань, та охопити один мільйон читачів.

Організатори проекту планують невдовзі провести конференцію за участі перших осіб держави та представників локальних медіа: обговорити ті зміни, які мають відбутися 2017 року, а інформацію про це доступно і кваліфіковано донести на місця. На конференції працюватиме 4 робочі панелі: економічні зміни в енергетичному секторі, зокрема, тарифна політика; питання децентралізації – що відбувається з бюджетами малих міст України. Також у центрі уваги учасників конференції будуть реформи у медицині та освітній сфері.

Медійні продукти спеціально для партнерських ЗМІ створюватимуть експерти організацій, які є ініціаторами проекту, а також спеціалісти Стратегічної групи радників з підтримки реформ в Україні SAGSUR, аналітичного центру CASE Україна, Асоціації міст України та інші представники фахової спільноти.

– Ми покликані здійснювати моніторинг подій, що відбуваються на центральному рівні, – пояснила редактор «VoxConnector» Галина Калачова. – Фіксувати поточні події з акцентом на економічну тематику, доступною, зрозумілою мовою пояснювати їх і регулярно надавати цю інформацію регіональним друкованим та он-лайн ЗМІ. Це будуть пакети як коротких коментарів, експертних думок, так і більших форматів: авторські колонки, відеокоментарі та інфографіка.

Особливий акцент виконавці проекту робитимуть на зворотному зв’язку з партнерами в регіонах.

– Якщо на місцях відбуватимуться якісь цікаві події, або регіональні ЗМІ звертатимуться до нас із запитаннями чи проханнями надати коментарі, будемо на це реагувати та надсилати таку інформацію, – зауважила Галина Калачова.

– Нам важливо мати зворотній зв’язок не лише, щоб розуміти цікавий чи ні текст ми підготували, а й щоб знати над чим нам працювати, на що звернути увагу, – додав Гліб Вишлінський. – Дуже важливо бачити ті проблеми, які болять людям далеко від столиці, як там реалізується державна політика. На місці це може значно відрізнятися від погляду з Києва: і зловживання в облгазах чи місцевих теплопостачальників, і неоднозначні процеси децентралізації.

На запитання кореспондента «Грінченко-Інформу» чи враховуватиме зворотній зв’язок не лише комунікацію «центр-регіон», а й можливість створити на базі «VoxConnector» певний дискусійний майданчик, розвивати міжрегіональний інформаційний обмін, представники проекту зазначили: таку співпрацю планують розвивати на наступних етапах проекту.

– Сама назва «VoxConnector» підкреслює важливість розширення комунікації для обміну досвідом, – зауважив Борис Давиденко. – Зокрема, позитивним досвідом. Бо зараз проблемою є поширення інформації про конкретні приклади позитивних зрушень в органах місцевого самоврядування.

* * *

Добре, що мудрі люди, об’єднуючись у громадські організації, перебирають на себе надважливу державну справу – у доступній формі інформувати населення країни про причини й очікуваний вплив реформаторських новацій на кожного українця. Прикро, що в цей-таки час сама держава, в особі Мінінформу пана Стеця, переймається, як би спекатися  твореної роками розгалуженої системи державних ЗМІ: обласних, районних видань, телерадіокомпаній. Роздержавити і прахом пустити за вітром. Або мимоволі допомогти місцевим магнатам-калиткам створити на цій черговій інформаційній держруїні свої, кишенькові «медіа-холдинги». Сумний досвід підказує – не факт, що інформаційний вакуум заповнять саме проукраїнські, державницькі медіа. А  хто проводитиме державну інформаційну політику в українській глибинці в умовах неоголошеної гібридної війни? Чи допоможуть подолати інформаційну порожнечу отакі окремі проекти, навіть найкращі і найпотрібніші? Поки що запитань значно більше, ніж відповідей.