Всі сміються аж плачуть, виносячи на пересуди історію з бабиною гаражною ничкою очільника Держекоінспекції Олександра Субботенка.

А ніт, щоб уздріти в цьому яскравий приклад реального євродемократичного поступу держави.

Ще вчора слово «гараж» недвозначно асоціювалося винятково з чоловічою статтю. Це був наш суто маскулінний світ, наш недоторканний прихисток, наше alter ego. Жінка, тим паче поважного віку, у цьому замкненому едемі взагалі не значилася. Навіть із пляшкою й закускою при порозі.

У традиції нашого етногенезу були, звісно, органічні пари і для цієї категорії людності: «Баба і Курочка Ряба», «Баба й Кіт», «Біда Бабу породила…», навіть «Баба й чорт». З транспортної тематики можна пригадати хіба що оте «Баба з воза…»

А тепер? Тепер ми огогенні!

Баба і Гараж – це ж без зайвого патосу епохальне ментальне поєднання. Гідне окремого ілюстративного абзацу про неперебутні досягнення – у щорічному звіті Урядового уповноваженого з питань гендерної політики.