Про того, хто в моїй пам’яті з першого дня повномасштабного вторгнення варварів на нашу землю. Навіть згадка про нього пробирає тіло до мурах від захоплення та поваги. Мій герой нетиповий. Він не рятував чарівну принцесу, не перемагав дракона. Але кожен знайде тінь його мужнього плеча. Він схожий на мужнього лицаря, який самовіддано вистояв, тримаючи оборону від навали численного ворога. Вистояв і переміг.

Який він на вигляд? Впевнена: побачивши його бодай раз у житті, ніколи не втратите його з виду і з пам’яті. Взимку його кутає сніг. Весною він ряхтіє тисячами квітів, наповнюється їхнім ароматом. Влітку міниться тихими водами великої ріки. Восени сяє золотом пишного вбрання. На його вікових фрескових парсунах – знаки всіх літописних подій.

Для когось мій герой – великий мурашник, занадто гамірний, метушливий. Для мене він подібний до бурхливого океану, осідлати хвилі якого не кожному під силу.

Пам’ятаю, як повернулася до нього після нашої найдовшої розлуки, майже через рік. За цей час він трохи змінився. Зустрів мене тугою повітряних тривог, але так само, по-своєму щиро й гречно відчинив двері метрополітену. Після стількох місяців вимушеної розлуки нарешті потрапила на його легендарний Майдан. На гартований, добрий. З неповторною історією. Вдивлялася в Монумент Незалежності. Стояла там де відбувалися найважливіші події нашої історії. І мої власні історії також. Тут одинадцятикласницею щодня крокувала на курси. Тут танцювала вальс, ніжна, лавандова, атласна суконька розвіювалась на вітрі. Ми, випускники шкіл, безтурботно йшли назустріч своєму майбутньому. Ніхто й уявити не міг, що буде воно таким трагічним. Зараз там, де ми колись кружляли вальс, стоять іржаві протитанкові «їжаки».

Дивлюсь на них і по задублій щоці зрадливо котиться сльоза. Я страшенно скучила за тобою, мій герою! Незважаючи на лемент сирен, на моїй душі спокійно. Куди б не закинула мене доля, хочу завжди повертатися саме до тебе. Я пишаюся тобою. За кілька років мого життя ти пережив стільки навал, обстрілів, локдаунів, відключень світла, руйнувань і смертей!.. Та як би не боліло твоє серце, як би не яріли рани, які заподіяв тобі лютий ворог, знаю, ти неопалимий. І завжди готовий прихистити, приголубити кожного, хто потрапить до твоїх каштанових обіймів. Ти мій Герой, любий Києве!