Слово, пісня, мем, малюнок, поштова марка вельми красномовно й переконливо нагадують світові про жахіття війни. Щоб світ не байдужів, не ховався лякливо від чужої пожежі у свій ситий затишок, бо зажерливий вогонь війни сліпий до меж і кордонів.

Столицею українських муралів вважається Київ. Він прийняв у себе більшість настінних полотен на тему війни.

Але мурали, які зміцнюють віру в перемогу української незламності над рашистським злом, тепер з’являються і за межами України, у містах і містечках Європи. Цей голос вулиць демонструє підтримку нашої держави. Так художники нагадують світові: те, що відбувається в Україні, — це не лише українська, а глобальна проблема, від якої не слід відвертатися.

Амстердам

Мурал «Фемер» з’явився у столиці Нідерландів уже 2022 року. Художник Nils Rva негайно відгукнувся ним на події в Україні, підтримавши героїчний український народ.

На стінописі український фермер тягне трактором російський танк. Це відображення реальних подій, коли українські аграрії у перші місяці повномасштабного вторгнення рашистів захоплювали покинуту ворожу техніку. Відомо, що серед десятків одиниць найрізноманітніших самохідних бойових рашистських трофеїв наших селян були танки, БМП, ракетні установки, тягачі і навіть гордість армії рф — важка вогнеметна система «Солнцепьок».

Так в Амстердамі увічнили тихий подвиг звичайних українців. У цьому графіті – згусток сенсів. Найперше –  тло: чисте небо над полем дозрілої пшениці відтворює кольори нашого Стяга.

Сам фермер, який відбуксовує танк окупанта, символізує винахідливість і готовність до боротьби всіх українців, які навіть без військового вишколу,  беззбройні, протистоять агресору. Це нагадування про те, що кожен громадянин може стати героєм, захищаючи свою землю.

А чого варта іронія, якою промінить цей мурал! Отой дотепний контраст між сільськогосподарською технікою та військовою машиною. Культурний спротив, що висміює агресора та виставляє на загальний осуд абсурдність війни. Трактор як символ українства – нації, яка завжди була прив’язана до землі, жила землеробством і черпала з родючих пластів фізичні і духовні сили. Саме тому українців століттями намагалися поневолити, бо рідна земля для нас одвіку була Божим знаком свободи, незалежності. Ось чому на цих доглянутих нивах трактор мирного життя завжди дужатиме танк війни і насильства.

ПарижНа вулиці Буо (rue Buot), в 13-му окрузі Парижа, відомому своєю активною вуличною культурою та підтримкою мистецьких ініціатив, через три дні після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну з’явився новий мурал Французький художник Seth Globepainter  назвав свій вражаючий твір «L’Ukraine en marche» («Україна в русі»).

Маленька дівчинка впевнено крокує вперед, тримаючи в руках прапор України. Наступаючи на ворожі танки, які покірно сплющуються під її ніжками. Така красномовна метафора опору українського народу віроломній російській агресії. Уособлення мужності, рішучості і надії українців відстояти свою свободу, свою незалежну державу.

Дитина –  це знак майбутнього України як молодої, але сильної нації. І нашого тяжкого рухання до демократичного розквіту. Бо навіть у найтемніші часи зберігються людяність, надія та потенціал для відродження.

Є ще одний зачущий сенс у цього стінопису: на кожну силу завжди  постане інша сила. І якщо ця супротивна сила справедлива – неодмінно переможе. Оті потоптані дитячими ніжками російські танки – вельми красномовні. Україна не просто чинить опір, вона  потоптує загарбницьку війну – своїм  нескореним, героїчним сьогоденням і світлим та вільним майбутнім. Вона сильна правдою, справедливістю, і тому рішуче змінює хід подій.

Це мурал «тихого героїзму»: дівчинка не кричить і не плаче, вона не має зброї. Але міцно тримає державний прапор, і гордо несе на голові національний оберіг – віночок «на щастя, на долю». Тому й крокує мовчки і впевнено, без страху. Її рухає сила гідності, яка не потребує гучних слів. Ця дівчинка, попри її юний вік, символізує жіночність. Це теж знак – глибокої поваги митця українським жінкам, їхній місії у цій війні та в час повоєнної відбудови країни. Справжній героїзм – він у стійкості, а не в агресії.

Символічним є авторське відтворення розмірів зображених об’єктів. Чи просто так українська дівчинка на цьому муралі значно переважає зростом розміри рашистських танків? Впевнена, що ні. Це мистецьке трактування усвідомленого подвигу людини, для якої не перепона навіть фізично переважаюча ворожа сила.

Кардіфф

My Dog Sighs,  вуличний художник з британського Портсмуту, теж не залишився осторонь глобальної воєнної трагедії в Україні — візуалізував свої емоції потужним муралом на одній із вулиць Кардіффа, столиці Уельсу. Робота ця швидко стала «вірусною»  в соціальних мережах і медіа, викликавши широкий резонанс. І автор, окрилений такою популярністю, вирішив відтворити мурал у постерах, а весь прибуток від їхнього продажу передати як гуманітарну допомогу українцям.

Зі стіни зорить вражаюче гарне людське око в кольорах українського прапора. В зіниці – відображення Андріївської церкви і вибуху. Страшна картина війни, як стала буденністю України і її столиці.

Око –  дзеркало душі, яка бачить і переживає трагедію. На муралі воно не має чітко окреслених ознак статі, віку чи національності. Кожен бачить ним свою біду війни. Але око не байдуже, воно плаче. Це погляд не стороннього свідка, не телеглядача, який може у будь-який момент вимкнути екран і забути це жахіття. Це колективний портрет очевидців планетарної трагедії. Вибух, вихоплений зіницею, – метонімія травми, яку неможливо стерти. Це негойний рубець на пам’яті сотень тисяч невинних людей.

А Андріївська церква поруч свідчить не лише про місце трагедії. Храм – то символ віри, життя вічного, миру і благодаті. Так святе і пекельне нині поряд на нашій багатостраждальній землі. Але світло правди неодмінно здолає пекельний морок – це логіка життя.

Візуальне мистецтво здатне говорити без слів і перетинати кордони. Не лише географічні, а й емоційні. Навіть один мурал може засвідчити потужну підтримку та солідарність. І запевнити: світ не збайдужів до людського горя, не скорився силі зла, не мовчить.