Чулисьмо? Дональдіно Трамп’явелі якось ураз збайдужів до Гренландії. Ага.

Повіяв вітер льодовий, трампло ся похилило. Вистудився, парняга, на пацифістську бурулю, чи, як у моїх краях кажуть, на «сомпель» – чисто тобі біблійний Йов при одрі, «не насичений днями». Вляглися зазіхательскі бздури, наче їх Маланка язиком злизала.

Подейкують, конгресмени від «слонів» й «ослів» зібралися, запросили до гурту держсеретаря і сказали: «Слухай-но, Марку, скоч притьма до діда і перекажи йому, що якщо його так шляк трафляє стати правителем того острова, ми його, насерматері, й без військової операції призначимо. І гербову грамоту –  дей же його кату! – видамо, і забезпечимо резиденцію з повним пансіоном, охороною, гарантованим медичним доглядом ще й дозвалу танквілізаторами. Ми й місце неподалік наникали. Тихе. Вже й палату вибілили, стіни розмалювали: на одній гора Гуннбйорн, на інших – фіорди. На стелі – акрилове північне сяйво, а на підлозі – олійна вічна мерзлота».

…У підсумковому пресрелізі про сю душевну балачку вирішили в клінічно делікатні нюанси не заглиблюватися. Обмежилися дипломатичним натяком на імпічмент.