Будь-яке місто ховає в собі більше, ніж вам розказують глянцеві фото, звичні екскурсійні маршрути та рекомендації з путівника. Кияни та гості Києва за прискореним темпоритмом столиці часто не помічають цікавих місцин, які дихають живим дихом тисячолітньої Історії, його гір, парків і садів, давніх неповторних на вид будинків, пам’ятників.

Ви завітали до столиці на вихідні, але проти знайомства з нею через тлумача-екскурсовода, що, мов школяр, зазубрив інформацію? Ви стали киянином-киянкою нещодавно і волієте більше довідатися про ваше місто? Отож, мандруймо разом!

Почнімо з Труханового острова – найпопулярнішого теплої пори року. Тут розкинулися золотаві київські пляжі, тут майже ідеальні місця для пікніків і розваг просто неба. Щось на зразок «дикого» туризму, але з деякими зручностями. Є де сховатись від сонця і дощу, випити прохолодного чи міцної… кави. У пункті прокату – велосипеди, є пристойна велодоріжка. Облаштовано ігрові майданчики. До острова веде знаменитий пішохідний міст. Найближчі станції метро «Поштова площа» і «Дніпро».

Здивує Замкова гора, або ж Хоревиця. У «серці» Києва, звідси, з княжої гори Кия, Андріївський узвіз сповзає до Подолу. Зазвичай тут снують натовпами туристи, торгуються у вуличних ятках за сувеніри. Але обмежуються прогулянкою узвозом. До слова, ятки у голові узвозу перенесли на мальовничу Алею художників, спеціально для цього впорядковану. Вона наче підперезує знизу величну Андріївську церкву – барокову перлину знаменитого італійського зодчого Растреллі. А якщо минете, спускаючись узвозом, Андріївську церкву, помітите металеві сходинки вгору. Сміливо підіймайтесь, праворуч вас лишиться «Замок Річарда». Порахуєте круті сходи, а заодно розглянете замкові монументальні фасади, оздоблені архітектурними елементами фортечних споруд: різнотипними баштами, шпилями, зубчастими завершеннями стін. Ще трохи зусиль – і ви на маківці Замкової гори. Од широчіні панорами стародавнього Подолу, Дніпра, Оболоні аж дих перехоплює.

Діставатися до Андріївського узвозу раджу зі станції метро «Золоті ворота». Доведеться пройтися, зате дорогою ви оглянете і Золоті ворота, і Софійський собор, і пам’ятник Богдану Хмельницькому, помилуєтеся золотоверхим Михайлівським і мармуровою скульптурною композицією Івана Кавалерідзе, в центрі якої – рівноапостольна Княгиня Ольга.

Мальовничий парк огортає зеленню Київський політехнічний інститут. Особливо фантастичний він на вигляд восени, коли жовте та руде листя зливається із поруділими стінами головного корпусу. Історична будівля Політехніки теж зачаровує своїм строгим стилем. І парк, і доріжка повз головний технічний виш, що у вечірні години нагадує містичний замок, стали улюбленим місцем прогулянок,особливо студентів. Дістатися сюди навдивовижу легко: метро до станції «Політехнічний інститут».

Річковий вокзал теж одна із родзинок стольного Києва. Річкові ворота міста тривалий час ремонтують, однак привокзальна територія рада гостям: ошатні водограї, тераса з видом на Дніпро. Літніми вечорами тут виступають вуличні музиканти, інколи влаштовують танцювальні майстер-класи. Навпроти відновлена церква Різдва. Тут кияни відспівали Тараса Шевченка – перед тим як труна його на людських руках, у велелюдній скорботі погойдалася дніпровською набережною до пароплава « Кременчук», який, прийнявши на борт святиню, узяв курс на Канів. Нині на цьому місці пам’ятний знак. А саме місце – поряд зі станцією метро «Дніпро».

Знаменитий на весь світ столичний Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка. Наприкінці квітня туди починається справжнє паломництво: розквітає знаменитий бузок, якого тут десятки сортів. У його розкішному обрамленні стародавній Видубецький монастир з розсипами зір на банях – наче райська благодать. До нього горнеться Дніпро, а за його роздоллям – сучасний мегаполіс Лівобережжя… Квиток у Ботанічний сад коштує 40 гривень. Але тих, хто зранку приходить сюди позайматися спортом впускають безкоштовно. Вільний вхід і для прихожан. Недалеко від Ботанічного саду – станція метро «Дружби Народів».

Щоб полюбити Київ, зануритися у його атмосферу, відчути дух тисячолітньої історії, варто походити вуличками Подолу, піднятись на Володимирську гірку, прогулятися «Співочим полем» біля Києво-Печерської лаври, пройтися старими оборонними валами…

І Кий-град довірливо заговорить до вас.