Це вже добра традиція: у стінах столичного Грінченкового університету збираються фахівці безпекової сфери з багатьох країн світу. Цьогорічний V Міжнародний форум «Інформаційна безпека: актуальні тренди-2018» був рясний на майстер-класи, які пройшли у секціях «Гуманітарні технології» та «Digital та психотехнології». Але кульмінацією форуму стала панельна дискусія: які ж саме тренди визначали інформаційну безпеку року, що минає?

– Нинішній рік запам’ятався недолугою організацією державними структурами кібербезпеки, – не приховував гіркоти спікер Міжнародного волонтерського товариства «InformNapalm» Михайло Макарук. – Переконаний: поки громадянський сектор і суспільство не тиснутимуть, нічого у нас із кібербезпекою не зміниться. Наші законотворці не бажають щось змінювати в цій сфері. Багато балачок про наміри, про те, що, мовляв, будемо робити кіберзахист, а які законодавчі основи для таких запевнень створено? Досі не ухвалено доктрини кібербезпеки. Відтак стоїмо перед реальною загрозою ворожих інформаційно-психологічних операцій з використанням кіберзламів для дискредитації президентських і парламентських виборів в Україні.

– В усьому світі саме державні структури зазвичай гальмують розвиток кібербезпеки, та все ж у багатьох цивілізованих країнах держава взаємодіє з громадянським сектором значно ефективніше, ніж у нас, – констатує директор видавництва «СофтПрес» Еліна Шнурко-Табакова. – Ми змушуємо владу дослухатися до людей, але ми, на жаль, все ще не навчилися вести конструктивний діалог і не змусили чиновників приймати ефективні рішення. Гадаю, наступного року доведеться максимально сконцентруватися, ефективно впливати на всі больові точки держави, відбивати злами, допомагати народу не реагувати на дії агресора, головна мета якого – зруйнувати консолідацію нашого суспільства, створити хаос, щоб досягти своєї мети.

– Цілковито змінюється методологія й інструменти ведення інформаційних воєн, – зауважує директор інтернет-агенції «Петро і Мазепа» Дмитро Підтуркін. – Якщо раніше основою інформаційної війни була дезінформація, яка «жила» тривалий час, то нині вирішує емоція. Дезінформація живе години, зате емоція залишається надовго: її вихлюп збурює емоційні хвилі, які своєю чергою формують інформаційні удари. Таким чином, видозмінюється структура інформаційних атак. Нині особливо важливий міцний зв’язок між кібернетичною, інформаційною та національною безпекою нашої країни.

Думку експерта підхопив заступник міністра інформаційної політики Дмитро Золотухін:

– Сьогодні повністю розмито будь-які лінії розмежування між кібернетичною, політичною, національно-безпековою, інформаційною сферами – все оцінюється в комплексі. І це створює дві величезні проблеми. Перша, – ресурсоємність цієї сфери. Скільки б ми з вами не думали про методологію, алгоритми, російські плани поширення дезінформації, – все це насправді – війна «бабла з баблом». Тобто, скільки витратиться одна сторона, щоб поширити певні тези і певну інформацію, а інша – на поширення контртез чи контрінформації. На які цільові аудиторії це спрямовано? Очевидно, що більшість ресурсів і з російського, і з українського боку спрямовують на західні аудиторії. На таку собі орбіту. Днями естонське «он-лайн» ЗМІ повідомило, що для фінансування «Baltnews» Росія використовувала ті ж схеми, як і для фінансування «РІА Новини-Україна» Кирила Вишинського. Одна і та ж компанія, зареєстрована в Сербії, платила їм гроші. Втім, управлінські підходи, які використовує російська, українська та європейська сторони, абсолютно непорівнянні: різні ресурси. Ми програємо, бо зазвичай неспроможні відлагодити державне і недержавне управління горизонтальними процесами узгодження наших позицій. Щоб це працювало як єдиний комплекс, неможливо використовувати традиційні підходи вертикальної інтеграції інформаційного управління, з єдиним управлінським центром. Ми можемо запропонувати на протидію елементи горизонтального управління, коли старшого немає, а всі ми діємо в єдиному когнітивному полі і приймаємо рішення, які кардинально не відрізняються одне від одного ні в сфері розповсюдження інформації, ні в розумінні які фейки поширюються, ні в кіберпросторі, де треба вирішувати технічні завдання, ні у сфері національної безпеки, яка включає менеджмент на рівні найвищих державних органів.

За словами прес-офіцера ОК «Північ» Віталія Кирилова, система єдиної інформації, залучена в Операції Об’єднаних сил, працює так, що противник не може вклинитись.

– Вони створюють свою «інформаційну паралель», йдуть своїм напрямком, але втрутитися в наш інформаційний простір, зашкодити нам не можуть саме завдячуючи нашій системі єдиної інформації. Штаб ООС акумулює всю інформацію на себе, далі прес-центри її розносять, а тому якихось відхилень не буває. Натомість наш противник працює за своїми шаблонами. Їм надають шаблонні схеми, які вони пильнують і яких дотримуються. І якщо щось виходить за ці схематичні рамки, минає чимало часу, 6-8 годин, поки десь у їхніх верхах узгодять та ухвалять відповідне рішення. Ми ж у таких ситуаціях готові ефективно реагувати вже за двадцять хвилин чи за півгодини.

– В Операції Об’єднаних сил та й загалом у Збройних Силах України акцентуємо на активній комунікації, а не на реагуванні, – наголосив керівник Управління зв’язків з громадськістю ЗСУ Богдан Сеник. – Про ці події комунікують і вищий командний склад, і представники середньої ланки, підрозділи зв’язків з громадськістю та прес-служби. Розповідаємо про досягнення і досвід, отримані в ході війни. Події, пов’язані з введенням правового режиму воєнного стану, відзначилися яскравими прикладами, коли журналісти підхопили слово «мобілізація». Це зазначено в нормативних документах, але офіційні джерела жодним чином цього не стверджували. Попри це інформація про «мобілізацію» стала поширюватися, але наші військові, інформаційні підрозділи моментально відреагували: часом з гумором, часом висміюючи, – і це давало позитивний ефект. Журналісти нині більше віддають перевагу коментарям компетентних фахівців. Натомість меншає самозванців, сумнівних «експертів», чиї оціночні судження викликають недовіру. Збройні Сили, Міністерство оборони нині надзвичайно відкриті. Навіть наші партнери зазначали: не знають прикладу, щоб воююча армія була настільки відкритою і настільки оперативно реагувала на ті багатотисячні запити, які надходять каналами доступу до публічної інформації і від ЗМІ. Нині модним трендом є боротьба з корупцією, маємо багато громадських організацій, центрів, які щось продукують, часто вириваючи інформацію з контексту. Ми відчуваємо, що чималий ресурс кинуто на те, щоб зменшити обороноздатність, підірвати довіру до керівного складу. Бачимо спроби дискредитувати Армію – навіть на рівні командирів бригад. Є, звісно, у нас і такі, хто дає привід для цих громадських розслідувань і звинувачень, але загалом спостерігається ота небезпечна тенденція. Відтак навколо Збройних Сил, які, як би це пафосно не звучало, є фундаментом державності, потрібно об’єднуватись. І критикуючи підтримувати, допомагати.