На десятий день після початку широкомасштабного вторгнення росіян, тато прийняв рішення відправити маму та мене з маленькою сестричкою закордон. Вона ще геть не розуміла, що відбувається. Швидкі збори, і ось уже евакуаційним потягом Київ-Варшава тягнемося на захід, подалі від обстрілів і канонад, від моторошного виття сирен.

Вночі, коли проїжджали Коростень, місто недалеко від кордону з Білоруссю, почули вибухи. Гахкало з усіх сторін, над нами дуже низько кружляли літаки та гелікоптери, було дуже страшно. У потязі вимкнули світло, провідниця сказала, що краще всім лягти на підлогу. Сестричка у цей час вже спала, але від почутих звуків прокинулася, спитала, що відбувається. Ми заспокоювали: все добре, просто сильна гроза. Цілу годину стояли, рушили тільки тоді, коли перестало гупати.

Прибувши пізно ввечері до Варшави, взяли квитки на ранковий швидкісний потяг до Мюнхена. Ніч у готелі приходили до тями після такого переїзду.

У Мюнхені зупинилися на два дні. Відпочити. Мій хлопець вчиться тут, тож поводив нас цим чудовим містом, показав місцеві пам’ятки. Тут-таки взяли участь у мирній акції протесту на підтримку України. Поспілкувалися з людьми з різних куточків України, з корінними німцями. Вони також дуже хвилюються за нашу батьківщину та підтримують нас.

А далі – шлях до Люксембургу. Від початку війни ця крихітна країна прийняла вже близько п’яти з половиною тисяч українських біженців. Нас зустріла мамина подруга дитинства, яка живе тут уже понад 10 років. Допомогла нам зареєструватися та оформити тимчасову опіку. Відправили електронний лист до міграційної служби,долучили до нього вже заповнену спеціальну форму і відскановані копії закордонних паспортів. Швидку відповідь на запит отримують мами з неповнолітніми дітьми, а потім вже всі інші.

За тиждень нас запросили в міграційну службу. Загалом вся процедура тривала не більше години. Нас фотографували на документ, задля безпеки взяли відбитки пальців. Сестричці сказали, що вона мусить ходити до школи, що навчання для українців безкоштовне. У цій країні діти від 4-х років обов’язково вчаться у дитячих садках або у школах.

Щоб отримати грошову допомогу, пройшли медогляд. Дорослі здають загальний аналіз крові, мусять зробити флюорографію, дітям роблять тест манту. Якщо є проблеми зі здоров’ям, вам на пошту надішлють лист-повідомлення.

Одноразова допомога в Люксембурзі складає 300 євро. І видається не грішми, а талонами: на одяг – 110 євро, на гігієнічні засоби –80 євро, їжу – 110 євро.

За місяць після оформлення банківського рахунку, на адресу вашого перебування у Люксембурзі надсилають картку. На неї раз на місяць надходить 210 євро на дорослу людину і 240 на дитину.

З маленького Люксембургу можна швидко дістатися до Франції, Бельгії, Німеччини. Була б автівка. Увесь громадський транспорт у Люксембурзі безкоштовний. Неймовірно красива природа, чисті вулиці, доброзичливі люди – це все про Люксембург. Середмістя однойменної столиці прикрашають будівлі, частина з яких мовби виростає з води.

І те, що до щему гріє душу: українські прапори у вікнах, на балконах. У районі, де я мешкала, прапор України майорить біля будівлі мерії.