Із когорти борців за незалежність України

Серпневої пори Україна відзначає столітній ювілей Леоніда Полтави (Пархомовича) – поета, прозаїка, драматурга, журналіста, громадського діяча. З цієї нагоди в місті Ромен на Сумщині відбулися урочистості: науково-публіцистична конференція, відкриття меморіальної дошки та поетичні читання.

Юним переможцям конкурсу на знання творчості Леоніда Полтави вручили сертифікати та грошові премії. В селі Пустовійтівці, де єдиний в Україні музей Леоніда Полтави, відбулися поетичні читання.

Леонід Пархомович виростав у лікарсько-вчительській родині з давніми культурними традиціями. Закінчив Ніжинський учительський інститут (1940). Зустрічався з маститими на той час українськими поетами Володимиром Сосюрою й Максимом Рильським. Захопився сонетами.

У часи Другої світової війни – активний діяч українського підпілля, в’язень фашистського концтабору; у повоєнні роки звідав скруту таборів для біженців у Німеччині. Жив кілька років у Парижі, потім у Мадриді…

Радянська пропаганда зарахувала Леоніда Полтаву до «зрадників». Так само, як писали, що Мазепа прислужував шведам, а Бандера, Шухевич, Коновалець, Мельник – нацистам, замовчуючи основну мету такого тимчасового співіснування. Активні українці використовували будь-яку історичну можливість, щоб вибороти волю Україні! До речі, совєцька пропаганда замовчувала той факт, що, приміром, Степан Бандера більшу частину війни прокатувався у німецькому концтаборі – за все ті ж проукраїнські переконання… Так і Леонід Полтава опинився «остарбайтером» у Берліні, в’язнем у Потсдамі… Але зумів перевезти із собою закордон український шрифт з типографій Ромен та Харкова, щоб друкувати літературу українською мовою. По війні розгортає літературну діяльність, редагує з Леонідом Лиманом журнал «Школярик», видає першу поетичну збірку «За мурами Берліна».Через два роки, 1948-го, благословилася на світ друга поетична книжка «Жовті каруселі». А 1952-го – третя, «У вишневій країні». Згодом за океаном виходять ще чотири збірки поезій: «Біла трава», «Вальторна», «Із еспанського зшитка», «Смак Сонця». У 1953 році – «Українські балади», а у 1958 – «Римські сонети». Леонід Полтава багато писав для дітей. «Абетка з історії України» – один із найвідоміших його творів для юних читачів.

У різні роки Леонід Полтава працював в українських редакціях радіо Мюнхена, Мадрида, Парижа, Вашингтона, очолював український відділ Іспанського радіо, працював на радіо «Свобода». З 1958 року – у США, працівником української редакції радіо «Голос Америки». Звісно, при СРСР ці радіостанції називали «ворожими голосами».

Всього лишень три місяці не дожив Леонід Полтава до ухвалення Верховною Радою історичної Декларації про державний суверенітет України. До того доленосного дня, який виборював в антибільшовицькому й антинацистському підпіллі, який наближав своєю творчістю.

Щити

У панцерах, з мечами і щитами
Стоять далекі предки перед нами,
Хоч дивно нам дивитись на щити
З двадцятого століття висоти…

Щити, щити! Скількох ви заслонили,
Щоб не зійшли народи у могили!
Ми й мир утратили, і волі не знайшли,
Коли мечі в плуги перелили!..

Нехай же бачим наш одвічний Київ
І воїна при брамі Візантії,
Хай всі серця з’єднаються умить
У щит Вітчизни — непоборний щит!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company